Анна Тульєва: Я бачила на власні очі все – і війну, і перемогу України на Євробаченні
В ефірі “Вікенду Нової Музики” на Радіо Промінь Анна поділилася епічними історіями перебування гурту Kalush Orchestra в Італії, розповіла про ставлення до результатів голосування українського професійного журі та про те, як учасники гурту самі готували собі обіди з гречки в готельному номері.
“Ми на лінії вогню, а ви там чому нюні розпустили?”
Так виходить, що ти й не бачила звичайного Євробачення? Бо коли ти минулого року поїхала із Суспільним знімати влоги про Євробачення, то була пандемія і багато протиковідних обмежень. А тепер ще й війна. Якою ситуація була цього року?
Цього року також були протиковідні заходи, але не такі жорсткі. Ми робили тести на ковід кожні 72 години. Але потім було послаблення карантинних умов для Італії та з першого травня їх взагалі скасували. Тому ми тести зовсім не здавали, лише перебували у масках в арені, де відбувалось Євробачення. Щоб убезпечити і співаків, і артистів, і делегації.
Ми могли вільно пересуватися громадським транспортом, вільно ходити в ресторани або кафе. Бо минулого року ми взагалі не мали права виходити з готелю і могли виходити тільки задля занять спортом або ж для офіційних екскурсій.
Чим відрізнялася поїздка на Євробачення в мирний час і під час війни?
Особисто я дуже довго не могла зорієнтуватися й не могла дуже довго змусити себе щось знімати. Я розуміла, що моя мама в Україні. Я перебувала в Україні з першого дня повномасштабного вторгнення ворога і відтоді це була моя перша поїздка за кордон.
А тут війни немає, тут безпечно. Люди навколо тебе розуміють, але ти маєш доносити інформацію тим людям, які в Україні. І в мене був дисонанс. І тому у нашому першому влозі я взагалі дуже сумна. Я не розуміла, як знімати, бо зазвичай Євробачення – це свято музики, про яке я звикла розповідати смішно і класно.
Я почала знімати наші традиційні влоги лише після того, коли прочитала коментарі наших глядачів, які написали, що, гей, українська делегаціє, ми тут, на лінії вогню, в нас бойовий дух, а ви там чому нюні розпустили? Після цих коментарів я зрозуміла, що ми маємо підбадьорювати наших людей і даємо змогу відволіктися від сумних новин. Тому далі влоги пішли, як зазвичай.
Коли ви дізналися, що точно їдете на конкурс?
Мені особисто взагалі не хотілося їхати. Я сама не розуміла, для чого ми їдемо, для чого їду я, для чого я там буду все знімати. Але, як казав Олег Псюк в інтерв’ю, ми обороняли свій культурний фронт і ми розуміли, що це дуже важливо.
Євробачення – це найвідоміший конкурс Європи, завдяки якому ми могли розказати про те, що нам болить. Ми зберегли нашу українську пісню, яка здобула перемогу. Це була пісня повністю українською мовою і її всі знали. І це було дійсно неймовірно, це було вражаюче. І вже потім ти розумієш, для чого ти тут – що ти виконуєш свою місію і ти допомагаєш Україні відновити мир.
“Нас дуже підтримували всюди й всюди були українські прапори”
Чи складною була ваша дорога? Як ви перетинали кордон?
Ми їхали однією українською делегацією. Як відомо, у хлопців був дозвіл на виїзд на 15 днів, тобто саме на період проведення конкурсу Євробачення. Ми їхали автобусом зі Львова до Кракова, потім в нас були пересадки. Ми дуже довго добиралися до Турина. Іноді підписники в соцмережах запитували, чи ми часом не в Австралію їдемо, що аж так довго. Дорога в умовах війни була дійсно складною. Але ми не відчували втоми, тому що ми їхали саме на конкурс. Ми знали, чому ми туди їдемо, у нас був бойовий дух уже. Такою самою дорога була і назад.
Якщо порівнювати, то як зустрічали делегацію України минулого року і тепер?
Зустрічали, мабуть, однаково. Тому що зазвичай зустрічають волонтери від Євробачення. Вони розуміють, що всі втомлені, з дороги. Супроводжують до автобуса, потім до готелю. Але коли вже розпочалися конкурсні дні, заходи, то нас дуже підтримували всюди й усюди були українські прапори. Люди розуміли, що у нас війна, і всіляко намагалися продемонструвати свою підтримку.
Наші хлопці спілкувалися потім із представниками Польщі та Литви?
Наші хлопці дуже добре потоваришували з усіма представниками на Євробаченні. Ми бачили, що вони співали “Stefania” разом з Ochman, разом із The Rasmus перед фіналом конкурсу.А після – звичайно, вони переписуються, нормально спілкуються, з цим все добре.
Ти вже всі матеріали, відзняті у Турині, використала чи ще лишилися?
Не всі. Будуть виходити ще влоги, бо ми знімали дуже багато цього року, я аж сама не очікувала. Бо в мене було лише порівняння з минулим роком: тоді було не так багато заходів, не так багато нам було дозволено знімати. Ми не могли вийти спокійно на вулицю й поспілкуватися із глядачами. Цього року таких заборон не було, тому чекайте на нові влоги.
“Хлопці вирішили здорово харчуватися і щодня варили собі гречку”
Ти як журналіст була весь час поруч з гуртом. Можна сказати, що ви ділили побут. Що відбувалося за лаштунками? Тобі було легко з хлопцями?
Зазвичай я не дуже добре з хлопцями спілкуюся, так вже по життю склалося, тому я дуже хвилювалася. Думала, приймуть мене в цю сім’ю чи не приймуть. Але це такий виняток з моїх особистих правил, бо я дійсно потоваришувала з усіма хлопцями, вони чудові. З Олегом Псюком також.
Хоча, коли ми брали перше інтерв’ю в Олега, то ми жартували, але люди того не зрозуміли. Коли він сказав, що “всьо ок”. Це був реально жарт і ми спілкувалися із таким дещо сарказмом. І, напевно, у цьому була наша помилка, що ми так виставили це інтерв’ю. Бо воно було перше і люди не зрозуміли цього жарту. Не було ніяких конфліктів, все було добре, ми завжди жартували, про щось спілкувалися, тому все з цим було окей.
Якими хлопці є в побуті? Чи були в когось якісь особисті пунктики?
Є такий цікавий факт, що менеджер гурту взяв із собою мультиварку. Хлопці вирішили здорово харчуватися, тому взяли із собою гречку. І щодня вони варили собі обіди з гречки, а не їли піцу і пасту, як то кажуть. Просто гречки в Європі як такої немає. Її не готують взагалі. А хлопці звикли харчуватися правильно. Але гречка почала закінчуватися на другий тиждень і доводилося викручуватися. Це було дуже прикольно, бо перед тобою переможці Євробачення, які варять гречку в мультиварці. Це доводить той факт, що це наші прості хлопці, які співали від щирого серця за кожного українця і обідали гречкою у Турині.
Можливо, ти чула, хто дзвонив Олегу Псюку після перемоги?
Дзвонив він своїй дівчині Саші. Я тоді теж була в стані якогось адреналіну і взагалі не розуміла, що відбувається в момент перемоги. Бо я була з хлопцями і на сцені, і брала інтерв’ю. А те, що було потім, можна описати таким словом, як “кіпіш”. Олег подзвонив своїй дівчині Саші, потім вони зустрілися, це була дуже мила історія.
Яка найепічніша історія, яку ти будеш згадувати про Євробачення-2022?
Мабуть, те, що ми виграли. Це закарбується в моїй пам’яті на все життя. Тепер я можу сказати, що я бачила все – і війну, і перемогу України на Євробаченні на власні очі.
Коментарі