Imagined Communities: Історичні передумови націоналізму
2015 рік. Таке красиве число, а я маю говорити про націоналізм і патріотизм після 50 років мертвого мовчання в цілому світі.
Преамбула
Не знаю, як у вас, а у мене знайомі поділяються на тих, кому я пишу коротке перше повідомлення, і на тих, кому довге. Ідеться не про те, що одні люди графомани й розмовофіли, тому вони загалом пишуть довше від тих інших. Інші - це ті, хто пише в кожному повідомленні "ЛОЛ" і "к". Я особисто таких людей за людей не вважаю. Але й вони стають довшими за певних обставин. ЛОЛ перетворюється в "буду вдячний, якщо..." і "чудово, побачимося там." У цих важких для слуху речення багато уточнень. Вони дистанціюють тебе від особи, але в приємному значенні цього слова. Це парадигма поведінки, яку ми вивчаємо від мистецтва.
Гедонізм і пролетаріат
Загальна тактика консюмериста - це споживати різні речі, аби знати, які речі приносять йому найбільше задоволення. І ті речі, які приносять йому найбільше задоволення він ставить на постійний repeat. На п'єдестал, об'єкт якого консюмерист любить і поважає за всі приємності. Наприклад, музику, дівчат, шампінйони й польові трави. Зупинка на цих приємностях і є причиною формування капіталістичної шизофренії (як у Адорно). Наше життя, ідеологічно, зав'язане на принципі "have fun". Парадигма "Дякую Богу/пану отаману/Ленину/партії/баті за все, амінь" - це уділ країн третього світу, де державні службовці забезпечують якийсь порядок, і за це окрадають туземні народи в межах держави. Такий собі розбій з позитивними наслідками. Між цими народами й державни службовцями лежить лише одне поняття - нація. Нація - це абсолютно штучне формування для подальшого порабітнення випадкових людей. Після феодалізму починається час нових імперій, зростання територій. Це французькі королі, хто почали вперше говорити про націю, не Бонапарт. Хоча Бонапарт повноцінно втілив у життя, використавши канал народи-нація-чиновники (nobility), і з одного кінця соціальної драбини потягнув іншу. Так буває. Обікрали монархів і їхню банду й самі стали займатися розбоєм, але вже з відчуттям великої значимості для всесвіту. Я все одно вважаю уряд Наполеона, рівня як і Леніна однаково успішними. Вони показали, що якщо добре підштовхнути, то зміни можливі навіть на пантеоні. А що б на ці випадкові народи чекало в Російській імперії? Окрім двох голодів на півпланети Земля (неп і 46-47) і Голодомору (32-33), було б ще десять таких голодів і безглуздих воєн з усім світом по черзі. Сталін і сама комуністична ідея замінила далеких родичів класних військових у керма на свіжу кров. Що феодалізм, що імперіалізм - це правління військових, яке було пояснене в різний спосіб. Сучасна демократія розширила лінію фронту й з війни проти інших рендомних сусідів заради вигод і землі, демократи можуть воювати одне з одним, тому що селекція в руках безпробудно тупої більшості. Держава - це завжди хтось на пантеоні, вона не може бути меншою й віртуальною. Принципи селекції, попри її фактичну заборону в СРСР, були проведені в партії. Радянська партія - це мачизм чистої води. Треба бути жорстоким, але справедливим у поділі влади зі своїми колегами. Бійцівські собаки проти лінивого скота.
Павернаціоналізм
Ті, хто каже "люблю Україну", "люблю Россию", "God save America" - це однакові консюмеристи низького класу; пролетаріат, який ставить на repeat не те, що хоче, а що дають за дарма. Ці, власне, і належать до групи ЛОЛ. Вони також переживають усе довкола, але вони мукають, бекають, а до тями прийти не можуть. І найсумніше, що навіть розуміючи це, ти не можеш сам себе звільними від того, щоб не бути або скотом, або бійцівським псом - куди тебе м'ясорубка кинула. Сподіваюся, я обґрунтував, чому гедоністи й пролетаріат роблять одне й те ж саме, але їхні життя настільки різні. Навчання й багате дитинство - це два способи прийти до місця, де можна ловити кращі ідеї, а не жрати, що дають.
Коментарі