Меню

Мирон Дідурик – “Лютий козак” з армії США

Мирон Дідурик – “Лютий козак” з армії США

Мирон Дідурик — майор армії США українського походження, командував ротою «Браво» другого батальйону 7-го кавалерійського полку у битві Я Дранг. Член пластового куреня «Сіроманці».

Народився в Мужилові на Підгаєччині (західна Україна) 15 липня 1938 року. Переїхав з батьками до США 1950-го року, поселившись у Вірджинії, а потім у Джерсі.

Закінчив середню школу і навчався фізики в коледжі св. Петра. Під час навчання в коледжі відбув кадетський військовий вишкіл (підготовка офіцерів запасу), де виконував функції коменданта кадетської бригади. По випуску отримав звання другого лейтенанта армії США. В січні 1960-го поступив на дійсну службу. Капітан (згодом майор) Дідурик служив у Європі, потім у В’єтнамі.

* * *

Чимало українців, опинившись в еміграції після ДСВ, продовжили воювати з розповсюдженням комунізму. Одним з них був майор Мирон Дідурик. Хто дивився фільм «Ми були солдатами» пам’ятає, як Хел Мур (тобто Мел Гібсон) в промові перед віз’їздом говорив про капітана з України.

Під час навчання в коледжі відбув кадетський військовий вишкіл (підготовка офіцерів запасу), де виконував функції коменданта кадетської бригади. По випуску отримав звання другого лейтенанта армії США. В січні 1960-го поступив на дійсну службу. Капітан (згодом майор) Дідурик служив у Європі, потім у В’єтнамі.

У В’єтнамі Дідурик брав участь в бою в долині Ia Drang, де rомандував ротою «Браво» другого батальйону 7-го кавалерійського полку. За свою хоробрість отримав прізвисько «лютий скажений козак» — «mad cossack». Про це розповідає Гарольд «Хел» Мур у книзі «Якось ми були солдати і юнаки»(We Were Soldiers once and Young):

«He was eager and aggressive yet totally professional; over the next three days he would emerge as the finest battlefield company commander I had ever seen, bar none.»

«Він був енергійним та агресивним проте дуже професійним; протягом наступних трьох днів він показав себе найкращим бойовим командиром, з усіх, яких мені довелося побачити, без винятку.»

As commander of Bravo Company, 2nd Battalion, Capt. Diduryk, called the «Mad Cossack» in the book, and his second command, Lt. Rick Rescola, were intially flown in as reinforcements for surrounded U.S. troops pinned down by enemy fire. «The Ukrainian Diduryk and the Englishman Rescorla,» write the authors, «were destined, over the next 72 hours to become battlefield legends in the 7th Calvary — as much for their style as for their fearless leadership under fire.»

Командира роти «Браво» в 2-му батальйоні, капітана Дідурика, якого в книзі називають «Скаженим козаком», та його заступника, лейтенанта Ріка Рескорла, спочатку було надіслано для підкріплення оточених американських військ, притиснутих ворожим вогнем. «Українцю Дідурику та англійцеві Рескорлі, – пишуть автори, – судилося протягом наступних 72 годин стати бойовими легендами 7-го кавалерійського – як завдяки своєму стилю, так і завдяки безстрашному лідерству під ворожими кулями.»

Following the Battle of la Drang, he was promoted to major and returned for a second tour of duty. «Assigned as the operations officer of the 2nd Battalion, 12th Cavalry, Diduryk was killed in action on April 24, 1970, in a Huey helicopter at an abandoned fire base,» write Messrs. Moore and Galloway. «The battalion commander had ordered his command helicopter to land and check out a North Vietnamese soldier killed by the door gunner. As the helicopter touched down, other NVA soldiers opened up; Myron Diduryk was struck in the stomach in the doorway of the chopper. Thus died one of the finest officers who fought in la Drang.» Major Diduryk is buried at the Fort Benning cemetery. His widow, Delores, lives in Fort Lauderdale, Fla.

Отримавши звання майора за участь у битві в долині Ia Drang, він вдруге повернувся до В’єтнаму. «На посаді офіцера операцій 2-го батальйону 12-го кавалерійського, Дідурик загинув при виконанні обов’язку 24 квітня 1970 в гелікоптері на покинутій вогневій точці», – пишуть панове Мур та Геловей. «Командир батальйону наказав його командирському гвинтокрилу приземлитися та перевірити солдата Північного В’єтнаму, якого було вбито бортовим стрілком. Щойно гелікоптер торкнувся землі, інші в’єтнамські солдати почали стріляти; Мирону Дідурику влучили в живіт крізь двері гелікоптера. Так помер один з кращих офіцерів, що воював при ла Донгу.»

Майора Дідурика поховано на цвинтарі Форт Беннінг. Його вдова, Делорес, мешкає в Форт Лодердейлі, штат Флорида.

Capt. William Shucart, a medical officer met Capt. Diduryk in Vietnam. Col. Moore describes the officer’s impressions as follows: «One of the people Shucart really liked was Myron Diduryk. ‘He was wonderful. He loved military strategy. He got me reading S.L.A. Marshall, „Men Against Fire,“ all that. We would talk about what makes men in combat do what they do. He liked to talk like a tough guy off the New Jersey streets, but he was a very thoughtful, very clever guy. I was proud of the people I knew in the officer corps, very impressed with them.» It is obvious that Myron Diduryk had an impact on many people. There are a total of 28 references to him in the index of the Moore/Galloway memoir.

Офіцер медицини капітан Вільям Шукарт познайомився з капітаном Дідуриком у В’єтнамі. Полковник Мур так описав враження офіцера: «Одним з тих, хто справді сподобався Шукартові був Мирон Дідурик. Він був неймовірним. Він був закоханий у військову стратегію. Він примусив мене прочитати «Людина проти полум’я», написану С.Л.А. Маршалом, повністю. Ми говорили про те, що примушує мужчин на війні робити, те, що вони роблять. Він полюбляв розмовляти зі мною, як простий хлопака з вулиць Нью Джерсі, але він був дуже розумним, дуже мудрим парубком. Я пишався людьми, з якими познайомився в офіцерському корпусі, вони мене сильно вразили.»

Очевидно, Мирон Дідурик вразив багатьох людей. У споминах Мура/Геловея зустрічається загалом 28 посилань на нього у предметному покажчику.