В Нью-Джерсі п'ють тепер бандерівську каву
10 жовтня Українська Централя у Пасейку (Нью-Джерсі) зібрала під своїм дахом чималу громаду на небуденну імпрезу “Львівська кава у Пасейку”. Для мене, котру Львів підкорив своїм шармом з першого погляду, ці два магічних слова “Львів” і “кава” прозвучали, як магічне заклинання, зрезиґнувати котрим було б просто крамолою. Отож взявши з собою квитки, свою коліжанку та галицький ґонор, почимчикувала на дефіляду.
Теперішнім гостем (“Львівську каву…” проводять уже втретє) був лідер гурту “Мандри” Сергій Фоменко. Хоча за походженням не львів’янин, та своїми життєвими і патріотичними імперативами втер би носа не одному батярові. Кавування з ним, котре проводила ведуча Іванна Лотошинська, вдалося цілком по-львівськи: із відвертими розмовами, всезагальним співом, українським гумором та одночасним болем і тугою за Вкраїною. Зрештою, своїх сентиментів до міста Лева “Фома” не приховує, попри те, що виростав в Києві в російськомовному середовищі. Як сам зізнається, любов до мови прийшла з музикою: “Спочатку зацікавився виступами Назарія Яремчука, котрий виконував відомі пісні Івасюка. Згодом - українським рок-н-роллом”. На цій хвилі національного піднесення в першій половині 90-х і створили фольк-рок гурт “Мандри”.
З тих пір їх популярність серед народу тільки зростає. Тим паче, більшість з нас навіть на якомусь латентному рівні усвідомлює, як дорого коштує така стоїчна національна позиція в час, коли стільки наших “зірок” розмінялись за гроші чи куплену славу. Сергій Фоменко був учасником як на Майдані 2004 року, так і останньому - Майдані Гідності. Після Помаранчевої революції брав активну участь у всеукраїнському громадському русі “Не будь байдужим”, головними цілями котрого є популяризування української мови ти культури на противагу російській пропаганді. Після Євромайдану курує міжнародним проектом: “Майдан. Україна. Шлях до свободи”, презентованого в Європі та Сполучених Штатах Америки. У вільний час, співак відвідує зону АТО з концертами та програмами психологічної допомоги як для військовослужбовців так і для мирних жителів. “Нічого страгнішого за СРСР, комуністів і більшовиків наша країна не бачила. Спочатку знищили інтелігенцію, потім - селянство…”, - розповідає зі сцени музикант, - “2004 рік Помаранчевої революції - був романтичним проявом любові до України. Я ніколи не очікував, що у нас є так багато чудових людей тих, хто вірить в нашу державу”. На втіху залу звучать як пісні гурту, так і повстанські, відома львівська “Роксоляна”, пісні Івасюка та музично аранжовані поезії Тараса Шевченка. Хтось із залу підспівує і підтанцьовує, хтось допиває свою філіжанку кави… напевне, як і зі Львовом, - любов у нас до неї давня, взаємна і, мабуть, до кінця життя.
Коментарі