Меню

Олексій Коваль “Емалі – потужні і потребують навколо себе простору.”

Олексій Коваль “Емалі – потужні  і потребують навколо себе простору.”

«Коли бронза стає чорною або коричневою,

 емаль зберігає яскравість і ніжність кольорів,

 і залишається безконечно різноманітною…

Хочеш зробити картину вічною, зроби її з емалі»

Леонардо Да Вінчі

У п’ятницю, 9 червня, в Українському національному музеї Чикаго відбулося відкриття експозиції робіт, виготовлених у рідкісній техніці гарячої емалі. Майстрів  в цілому світі – буквально одиниці. Один із найвизначніших – українець Олексій Коваль. Одна з його останніх серій, яку й представлено в Чикаго – це поєднання старовинних фотографій українців та емалі, свого роду увіковічення образів, яким понад сто років.

Довідка.

Мистецтво емалей старе, як світ, і відоме вже у давньому Єгипті та Греції. Прикраси з емалі робили і майстри Київської Русі. Та найбільшої майстерності досягли скіфи, згадаймо хоча б відому пектораль. Ця прикраса має 3 копії, але лише оригінал прикрашений вставками блакитної емалі. Суть у тім, що фарба (пігмент) наноситься на мідь, срібло або золото і випікається при температурі понад 800 градусів.  

Техніка гарячої емалі, в якій працює Олексій Коваль, вкрай складна, створення однієї пластини потребує понад 20 процесів, починаючи з ескізів і до виходу її з печі та подальшого поєднання в одній роботі. Адже митець картину ділить на окремі сегменти: це дозволяє не залежати від розміру муфельної печі, водночас панно може сягати декілька метрів. До того ж це дозволяє “гратись” із кольорами. Відтак створення однієї роботи триває щонайменше півроку і довше.

Кілька питань вдалося поставити майстрові під час відкриття.

Олексію, яким був ваш підхід до компонування цієї експозиції, адже ми бачимо різні твори за технікою і вартістю?

Я компонував так, щоб експозиція була гарною. Я привіз більше робіт і відмовився  вішати деякі роботи, тому що на мій погляд експозиція повинна бути гарно вибудувана і гарно сприйматися. Тому вибудовував, щоб було гарне сприйняття і щоб кожній роботі було достатньо місця, тому що емалі – досить потужні і потребують навколо себе місця, простору. Я не міг привезти величезні роботи сюди по двом причинам -  це вимагає складної та коштовної логістики, а по-друге – величезні роботи майже всі продані, лишилося одна чи дві роботи, які я вирішив не привозити.

Тому я роздрукував фрагменти, щоб люди мали уявлення, як емаль дивиться в розмірі. Сюди привіз переважно українську тематику, як найбільше зрозумілу назагал і мені цікаву тематику. Я працюю над різними серіями, але, вирішив, до української буду кожного року повертатися – одним твором чи двома. Ця тема дуже цікава і вона невичерпна.

Окрім української є серія “Місця сили”, яку покажу завтра (9 червня – відкрита лекція в музеї- від ред.). Це серія пейзажів нашої планети, в котрих для мене щось відкрилося, я мав в них поєднання з космосом, світом, людьми, історією, культурою – з усім. Це серія великих робіт, до 2 метрів. Для емалі це дуже великі розміри. Ці пейзажі – з Китаю, України. Є також пейзажі, які відображають не місця, а час сили – світанок, моя улюблена пора.

У мене була також інша велика серія, яка називається “Ляльки”, доречі, тут є “Козак” з цієї серії. (Ця робота була продана ще до відкриття виставки – від ред). Це казкові персонажі – волхви, джини, охоронці брами, козаки.

Куратор цієї виставки, Ніна Бурневич, у своєму виступі зазначила, що майстрів цієї техніки дуже мало в світі. Кого ви ще знаєте зі своїх колег?

Є різниця між тим, хто працює в цій техніці і хто в ній майстер. На сьогоднішній день в емалі серйозно працюють одиниці, тобто кілька людей в світі . Що таке серйозно? Це не craft, це власне обличчя митця, яке впізнається, і це нові складні речі. Є люди, звичайно, які працюють, а швидше володіють цією технікою. В Україні таких десь сотня.  А володіти технікою і працювати у ній – це різні речі. Володіти технікою я можу навчити тут будь-кого за три дні і ця людина буде знати майже те саме, що й  я.

Чому митці, які володіють технікою, не продовжують у ній працювати?

Це дороговартістна техніка і складна. Собівартість великої роботи може дорівнювати тиисячі доларів і більше. Складна, бо робота не може бути швидкою, серйозна річ вимагає кількох місяців щоденної праці. Ця праця ділиться на багато етапів: фізичний, де треба докласти сили, технічний, на уважність. Це далеко не кожен витримує, тому що легше взяти олійну фарбу і намалювати  гарно й набагато швидше.

Чи спілкуєтеся ви з майстрами свого рівня?

Так, я підтримую стосунки з емальєрами з Франції, Іспанії, Америки. Хоча я себе відношу більше не до емальєрів, а до художників, з власним, філософським розумінням світу.

У виступі ви згадали, що оригінал знаменитої Скіфської пекторалі можна відрізнити від копій за наявністю емалі…

Так, є оригінал і три копії. Якщо ви не бачите емалі - це копія. Це найдзвичайна річ. Якщо взяти усі знайдені скарби фараонів, то Скіфська пектораль переважає їх усіх за своєю цінність, це далеко не мільйони доларів, безцінна річ.

Присутніх на відкритті було небагато, але й поспілкувавшись із тими, хто прийшов, можна було почути багато цікавого. Одна з гостей, сама художниця, яка свого часу працювала із порцеляною, відзначила, що знайома із технікою емалі і знає наскільки вона свого роду є “ризикованою”, адже дія температури може призвести до неочікуваних результатів. Згадувалося також, що в Україні стало популярним замовляти в майстра емаль із фотографіями предків, тому що такі роботи - навічно. Одним із покупців великої роботи Олексія Коваля, яка була представлена у роздрукованому вигляді, є Ігор Луценко, адже відродження інтересу до цього унікального виду мистецтва, не обійшло й політичну еліту України.

Відкрита лекція Олексія Коваля відбудеться сьогодні, о 2 дня. Вхід безкоштовний

Фотографії Світлани Іванишин-Угриної та Марії Климчак