Меню

Підтримайте українця, не Україну

Підтримайте українця, не Україну

20-те століття для українських іммігрантів - це час розлучення з Україною й визволення від совєтів. За цей час у США я назбирав багато фактів і анекдотів про українських інтелектуалів. Думаю, нікого не здивує, що Юрій Шевельов був геєм, а Богдан Рубчак на одній нараді грюмкнув дверима, прикрикуючи, що він і Сталіна пережив, і Гітлера, і якісь маломірки йому вказувати не будуть. Сильні люди. З тонким запахом дорогих парфумів. Можливо, це нічого й не значить для людей по інший бік океану. Але вони - це також Україна. (її найкраща версія)
У 19-ому столітті литовець Сімонас Даукантас готував видання під різними псевдонімами, аби всім видавалося, що литовська культура цвіте й пахне. Сотні видань. Так і руками цих іммігрантів творилася українська наука. Багато з тих, кого ми читали в КМА так чи інакше були іммігрантами. Українська гуманітаристика дуже глибоко інстальована в американську систему напрацювання знань. Американські українці просто перекладали власні праці. І досі так роблять. А гроші їм платять тут.
21-е століття буде іншим. Тепер виїзд з України має стати правом, а не шансом. Якщо хтось не хоче жити там, він має право покинути колонію Російської імперії. "Це наша земля", "то наші прадіди" - селянська романтика. Від міщан вона звучить іронічно. Немає ніякої землі. Твоя земля, мій міський друже, це стара маленька квартира, старе душне метро (якщо є), і неприбрані взимку вулиці. 
Тому я б дуже хотів, аби українці, нові покоління за кордоном, змінили тактику поведінки, і намагалися витягнути з України якомога більше притомних людей. Це можуть бути довготривалі навчальні фонди, працевлаштування через океан, аутсорсинг, фундування освіти в Україні, допомога родичам, юридична допомога для дітей американців чи інших випадках. Можливо, безкоштовний захист нелегалів-українців у США. Час будувати міжнародну комуну. Ставити треба на працевлаштування за кордоном. 
Наші б діди нами пишалися. А діти будуть вдячні.