Меню

Світові інтелектуали про наслідки пандемії коронавірусу для людства

Світові інтелектуали про наслідки пандемії коронавірусу для людства

Пандемія COVID-19 спричинить зміни, що змусять говорити про світ “до” і “після” — прогнозують дослідники економіки, соціуму та політики, порівнюючи епідемію з терористичними актами в США 11 вересня 2001 року та світовою фінансовою кризою 2008-го. Про певні наслідки можна буде дізнатися лише потім, деякі явища вже – очевидна реальність, розповідає Суспільне мовлення України

“Ми не просто боремося з епідемією, ми боремося з інфодемією”, — заявив генеральний директор Всесвітньої організаціїї охорони здоров’я Тедрос Аданом Гебреісус, легітимізувавши новий термін, що описує нашу реальність. Інфодемія — це лавина дезінформації, нагнітання й залякування у бажанні масмедій підняти власні рейтинги, псевдонаукових порад та інтерпретацій, що накриває світ і серйозно ускладнює боротьбу з реальною проблематикою зупинення та подолання хвороби.

Суспільство давно зіткнулося з викликом інформаційних підробок, неправдивих новин і провокацій, емоційне поширення яких у соціальних мережах та ЗМІ призводить до трагічних подій у суспільстві. Українському соціуму це явище добре відоме за хвилями фейсбучних “зрад” та “перемог” часів Майдану, як і прагнення гасити ці шкідливі роздмухування емоцій. Нині ж бачимо, як це працює на глобальному рівні, дезорієнтуючи, сіючи паніку. Інфодемія — виклик світовому співтовариству. Один з потворних її результатів — новосанжарська спроба погрому евакуйованих з Китаю українців.

Реальністю є й економічний спад, у ситуації зовнішньої самоізоляції держав та введення внутрішніх карантинних режимів очевидний будь-кому. Конференція ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD) прогнозує скорочення глобальних прямих іноземних інвестицій на 5-15%. Більше за все потерпають автомобільна промисловість, авіакомпанії, готельний, ресторанний бізнес і дозвілля. “Хвильовий ефект може спричинити серйозну невдачу в зусиллях урядів усього світу із залучення приватних інвестицій, необхідних для досягнення цілей у сфері сталого розвитку, — говорить Генеральний секретар UNCTAD Мухіса Кітуйі, — Така невдача може збільшити нерівність і погіршити вразливість для багатьох країн”.

Проте саме нерівність спричинила епідемію COVID-19, наполягає британський економічний теоретик і консультант Умаїр Хак: “Причинами цієї пандемії є бідність, брак системи охорони здоров’я та захисту природи на глобальному рівні. Тож навіть незначні дії на кшталт того, що кажан вкусив когось або був з’їдений кимось в Ухані, можуть мати катастрофічні глобальні наслідки. Тому всі ми, якщо ми розумні та вдумливі люди, маємо перейматися більш справедливим світом”..

Важливий планетарний урок COVID-19 проявляється в тому, що вірус вражає людей незалежно від соціального та економічного становища. Бідність, що змушує громадян їсти неприйнятні речі, купуючи їх на брудних ринках в умовах антисанітарії, та не дає доступу до нормального медичного обслуговування, стає загрозою для людства в цілому. “Якщо я можу підхопити те, чим ти хворієш, то несправедливий світ є найнебезпечнішою річчю з усіх.

Але підхопити можна не лише коронавірус, а й усі чуми ХХІ століття — від фашизму до авторитаризму, до трайбалізму й до бідності як такої, — резюмує Умаїр Хак, — Проблема коронавірусу не в твоїй системі охорони здоров’я. Річ зовсім не в тобі. Річ у них. У їхній охороні здоров’я, бідності, їжі, ресурсах, неможливості задовольнити базові потреби. Тут ідеться про мільярди людей, яким насправді гірше, ніж тобі”. Погодьтеся, слова лондонського інтелектуала, звернені до людей першого світу, зовсім інакше звучать в Україні, найбіднішій країні Європи.

Чимало людей у світі були шоковані тим, як епідемія призупинила на невизначений час широке коло традиційних свобод — пересування, зібрань тощо. Італійський філософ Джорджо Агамбен бачить у безпрецедентних карантинних заходах тенденцію “використовувати надзвичайний стан у якості нормальної парадигми для уряду”. “Це схоже на те, якби тероризм був вичерпаний у якості причини для вжиття виняткових заходів, а винахід епідемії послугував ідеальним приводом для їхнього розширення за межі будь-яких обмежень. Іншим не менш тривожним фактором є стан страху, який останніми роками явно розповсюдився серед окремих людей і перетворюється на справжню потребу в ситуаціях колективної паніки, для яких епідемія знову створює ідеальний привід. Таким чином, у збоченому порочному колі обмеження свободи, що їх накладають уряди, приймаються в ім’я прагнення до безпеки, яке було викликане тими самими урядами, що нині втручаються, аби його задовольнити”, — обурюється філософ. 

Його французький колега Жан-Люк Нансі заперечує: “Джорджо говорить, що уряди створюють усілякі приводи для встановлення неперервних надзвичайних станів. Але він не помічає, що насправді надзвичайність, виняток, стає правилом у світі, де технічні взаємозв’язки всіх видів (зміщення, переноси всіх видів, вплив або поширення речовин тощо) досягають інтенсивності, яка донині була невідома, і це зростає рука об руку з населенням. Множення останнього також призводить до збільшення тривалості життя та кількості людей похилого віку і загалом людей, що піддаються ризику в багатьох країнах. Мета не повинна бути помилковою: вся цивілізація піддається сумніву, в цьому немає жодних сумнівів. Існує свого роду вірусний виняток — біологічний, комп’ютерний, культурний — що пандемізує нас. Уряди — всього лише виконавці, і викриття їх — це скоріше відволікаючий виверт, ніж політична рефлексія”.

Попри ситуативний карантинний ізоляціонізм держав італійський філософ Рокко Рончі бачить результатом коронавірусу провал традиціоналістського популізму, налаштованого на локальний контекст: “Найбільш вражаючим, ймовірно, є раптовий крах ідеології “стіни”. Вірус з’явився в той час, коли планета, здавалося, перебувала в загальному переконанні, що єдиною відповіддю на “загрози з боку глобалізації” було перевизначення озброєних кордонів та сильної ідентичності. (...) Протягом кількох днів вірус з воїстину божевільною швидкістю змушував усіх, добровільно або мимоволі, брати на себе відповідальність, навіть у зовсім повсякденних ситуаціях (мити руки…), за долю світового співтовариства і, більше того, співтовариства людини з природою”.

Кордон, символічна стіна, яку змушені підтримувати тепер люди, дотримуючись дистанції в чергах, публічних місцях, щоб не інфікуватися, Рончі розглядає як заперечення кордонів етнічних та економічних — кожна людина перетворилася на “кого-небудь” поза поділами. Новий спосіб спілкування нівелює ознаки виключення. Це створює новий погляд на соціум: “Дійсно, те, що ще кілька тижнів тому здавалося нереалістичною заявою, нині стає гаслом. Політика мусить мати пріоритет над економікою”. 

Засновниця компанії з прогнозування Trend Union Лідевій (Лі) Еделькорт дивиться на COVID-19 оптимістично, вбачаючи в ньому “карантин споживання”. “Ми маємо бути дуже вдячні за вірус, бо він може бути причиною того, що ми виживемо як вид”, — говорить трендсеттерка. П’ять років тому вона заявила, що світова індустрія моди перетворилася на власну пародію, нині ж Еделькорт прогнозує занепад споживацтва, кардинальний перегляд людством звичок і цінностей, уповільнення темпів виробництва товарів легкої промисловості, нову хвилю трудових реформ, еру яких у середньовічній Європі відкрила бубонна чума.

Спад виробництва та розповсюдження синтетичного непотребу з Китаю має не лише приспати світову істерію шопінгу, а й створити нові можливості для відродження локального кустарного виробництва, народних ремесел, декоративно-ужиткового мистецтва. Що, у свою чергу, стимулюватиме економіку країн третього світу та покращить екологічну ситуацію на планеті. 

Італійський психоаналітик і філософ Сержио Бенвенуто констатує: “Наслідки цієї епідемії посилять тенденцію, що переважала б у кожному разі і для якої “розумна робота”, робота вдома, уникаючи офісу, є лиш одним аспектом. Дедалі рідше щоранку ми будемо сідати до громадського транспорту, аби потрапити на роботу; все більше і більше з комп’ютером працюватимемо вдома, дім також стане нашим офісом.

А завдячуючи революціям Amazon та Netflix нам більше не треба ходити до крамниць, дивитися фільми в кінотеатрі або купувати книжки у книгарнях: магазини, кінотеатри, книгарні (на жаль) зникнуть, усе робитиметься з дому. Життя стане “безтурботним”, або “домашнім” (нам вже час думати про неологізми). Школи також зникнуть: з подібними до Skipe гаджетами діти навчатимуться дистанційно. Це узагальнене затворництво, спричинене епідемією (або, радше, намаганнями їй запобігти), стане нашим звичним способом життя”.

У будь-якому разі, людство має вийти з пандемії з посиленим вишколом регулярно мити руки та не виходити на публіку хворими. Та розумінням потреби створення для цього умов для всіх. Бо чиста вода, засоби гігієни й ліки — ресурси, досі доступні геть не кожному на планеті.