Торгівля страхом на Хрещатику: Як презентували книгу Гаррі Каспарова (фото)

28 Березня, 17:37 2506 0

Нещодавно на Хрещатику відкрилася книгарня «Буква», і хитрі власники придумали хід конем - урочисто перерізати стрічку, а заодно презентувати першу політичну книгу російського опозиціонера Гаррі Каспарова «Торгівля страхом». Хоча, звичайно, «презентувати» - голосно сказано, бо в загальному шумі і тріумфу єдиним можливим виявився формат автограф-сесії. Так що ми з кузиною, пріючи і червоніючи, пробиралися між книжкових полиць, щоб хоч на метр наблизитися до тіла Каспарова, який теж не забув відвідати цей захід.

Я дуже люблю черги в музеї, та й книжкові магазини: приємно спостерігати тягу людей до їжі духовної, особливо якщо тобі самому не потрібно стояти в натовпі. Буде не надто великим перебільшенням, якщо скажу, що черга в «Букву» розтягнулася майже до Бессарабської площі.

«Не заросте народна стежка». Боюся подумати, скільки довелося стояти тим, хто опинився у хвості черги

У книгу «Торгівля страхом» увійшли матеріали, написані з 2001 по 2015 рік і опубліковані як на сайті автора, так і на сторінках різних видань і порталів. Формат «всі статті під однією обкладинкою», звичайно, дещо набрид, особливо якщо врахувати, що вдумливому читачеві не дуже складно знайти все в Інтернеті. Але книга - це святе, особливо якщо мова йде про Гаррі Каспарова.

Оператори застигли в очікуванні

Судячи з усього, агорафобії у Каспарова немає, інакше навіть не знаю, як він витримав би потік народної любові

Каспаров і цвіт українського ТБ з висоти пташиного польоту

«У моїй книзі йдеться про оцінку путінської диктатури, його режиму. Україна є центром боротьби з цією агресією, і тому абсолютно логічно, що сьогодні я в Києві презентую книгу, яка дозволяє зрозуміти, як взагалі формувався режим, який представляє загрозу не тільки для громадян колишнього Радянського Союзу», - прорік Гаррі Каспаров, якого насилу завели в «Букву» крізь натовп журналістів. Власне, почути що-небудь з вуст Гаррі могли тільки ті, кому пощастило опинитися біля самого входу, адже автора швиденько посадили за стіл - і почалася вакханалія з підписуванням книжок.

Зверніть увагу, яка правильна у пана Каспарова ручка

Поки шанувальники страждали від задухи, а Каспаров, як конвеєр, роздавав автографи, я вирішила побродити між стелажів і заодно розпитати людей, навіщо вони прийшли в це справжнісіньке пекло - невже всі як один щиро люблять Каспарова?

Кілька респондентів похмуро повідомили, що просто люблять шахи. Однак незабаром мені попалися чудові дівчата, які точно знали, чому вони тут. Наприклад, з чарівною Світланою я цілком могла познайомитися ще на презентації «Путінократіі» Бориса Райтшустера.

«Я Нещодавно була на Презентації Бориса Райтшустера в книгарні «Є», і мені страшенно сподобалось. Взагалі я цікавлюся політикою, працювала у близькій до політики сфері. Вчора абсолютно випадково проходила по Хрещатику біля магазину и побачила, що має приїхати Гаррі Каспаров. Я стежила за його діяльністю і, звісно, не могла пропустити таку подію», - розповіла Світлана.

Після цього я зірвала джекпот, познайомившись з Оленою з Маріуполя. Виявилося, що це Олена Молоданова - відома громадська активістка і спортсменка. Ми поговорили не лише про Каспарова, а й про те, як зараз живеться в Маріуполі і які настрої переважають на місцевих телеканалах.

- Олено, чому ви вирішили прийти на презентацію книги Гаррі Каспарова?

- Я приїхала в Київ до друзів. Взагалі я громадський діяч, професійно займаюся карате, працюю на Тижні моди, так що часто буваю в столиці на різних заходах. Крім того, у мене тут живе сестра. Я з Маріуполя Донецької області. Нас, напевно, як нікого іншого торкнулася агресія путінського режиму. У Росії живуть мої родичі та друзі, ми постійно їздили один до одного, спілкувалися, а зараз відбулося таке розділення. Я хочу, щоб наші дві країни жили у світі, як це було багато років. Гаррі Каспаров, як і покійний Борис Нємцов, - люди, які борються за те, щоб Росія дійсно стала правовою державою, без агресії і нальоту фашизму, і перестала бути загрозою світовій спільноті. Тому я прийшла підтримати Каспарова, купити і прочитати його книгу - адже цікаво поспілкуватися з розумною відомою людиною, яка робить браве діло.

- Як вам зараз живеться в Маріуполі? Які настрої переважають у місті?

- У Маріуполі десь кожен п'ятий не розуміє дій нашої влади. На жаль, люди не вміють розділяти ставлення до влади і Батьківщини. Вони розуміють так: якщо влада українська - значить, вся проблема в Україні. Замість того щоб об'єднатися і все зробити таким чином, щоб влада слухала народ, заспівали про якісь республіки. Особисто мене ніхто ніколи не принижував і не зачіпав в Донецькій області. Я розмовляю російською, як і всі, так що це надуманий конфлікт. «Майдан», «фашизм», «бандерівці», «Правий сектор» - як тільки не намагаються пояснити те, що відбувається в цьому регіоні. Але ж Маріуполь і Донецька область ніколи не були ущемлені. Я щаслива, що Маріуполь якимось дивом став на бік України, хоча місто досить-таки проросійське. Пишаюся тим, що маріупольці зараз борються проти агресії у своєму маленькому приазовському місті і сподіваюся, що правда буде за нами. Дуже хочу жити в своїй країні. У мене родичі в Росії, сестра в Канаді, друзі в Америці. Як людина з інвалідністю я могла б знайти для себе більш комфортне місце проживання на земній кулі. Але я люблю Україну, люблю своє місто.

Щоб сфотографувати Олену, нам довелося виходити на свіже повітря - щільність натовпу не залишала місця для фотокореспондента

У Маріуполі нормально "віщають" всі канали, немає проблем з отриманням інформації з різних джерел. Правда, якщо у мене, наприклад, є можливість роз'яснити для себе те чи інше питання - зайти в Інтернет або зателефонувати комусь, - то у пенсіонерів такої можливості немає. Це та категорія людей, яка часто впливає на результати виборів - у більшості випадків вони обмежені телебаченням і не можуть повноцінно оцінювати ситуацію. Плюс є люди, які 10-15 років взагалі не виїжджали за межі Донецької області, їх багато років переконували, що ми не можемо жити без Росії. Проблема в тому, що в Маріуполі великі пакети акцій найбільших металургійних підприємств належать російським бізнесменам. Взяти найбільший в країні концерн «Азовмаш». Уряд не намагається перепрофілювати його на український ринок, він налаштований на російський, і, звичайно, 11 тисяч працівників, які не хочуть залишитися без роботи, впевнені, що без Росії їм ніяк. І у них в голові складається ланцюжок: у всьому винна українська влада, так як не здалася Росії.

- Чи є в Маріуполі незалежні місцеві ЗМІ? Які настрої у ваших медіа?

- У нас в місті три телеканали - «Сигма», МТВ і ТВ-7. Кожен з них був прив'язаний до якогось підприємства або органу влади. МТВ - це «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», «Сигма» - державна влада, ТВ-7 фінансувався «Азовмашем». Тепер вони кажуть лише те, що вважає за потрібне керівництво. На даний момент громадські організації намагаються максимально об'єктивно доносити інформацію населенню. Але зараз працівники на каналах потихеньку розуміють: треба говорити правду і не можна працювати під когось, бо від цього залежить життя міста, а значить, і їх власна. Мені здається, серед співробітників місцевого ТБ вже переважають проукраїнські настрої, починають говорити про те, що влада десь права, десь неправа. Людям все треба пояснювати. Ось, наприклад, на сьогоднішній день існує проблема - мародерство серед військових. Воно дійсно є і з боку ДНР, і з боку українських військ. Це людський фактор, з ним повинна боротися і влада, і керівництво армії. Звичайно, велике спасибі солдатам, що вони захищають нашу Батьківщину, але неприпустимо дозволяти бешкетувати. Є ще маса нюансів - всі ці виїзди через пропуски, підвищення тарифів ... Це відштовхує людей. Тому владі варто зробити щось позитивне для жителів цього регіону, щоб вони повірили. Особливо в умовах, коли люди не розділяють владу і країну як таку, дивляться на Росію і кажуть: ось, мовляв, там пенсії вище. На жаль, з боку влади дуже мало правильного піару і позитивних дій.

Поспілкувавшись з Оленою і остаточно втомившись від духовності, я ще трохи порозглядала капелюшок Каті Осадчої і пішла дихати свіжим повітрям. Щиро вірю, що доживу до моменту, коли такі натовпи будуть приходити на презентації усіх топових українських письменників.