У Чикаґо - прем'єра!

         23 січня 2016 року український драматичний театр “Гомін” у Чикаґо (режисер Василь Митничук) представив увазі глядачів  побутову комедію Олега Миколайчука- Низовця “Територія Б, а  саме: тещі, зяті, далекі родичі та закляті друзі..."
            Атмосфера очікування зустрічі з мистецтвом завжди створює підвалини пізніше отриманих емоцій. У нашому випадку фейсбук попрацював заохочувально: одним з акторів було твердо обіцяно “подарувати фан”!
        Зал храмової аудиторії  св. Йосипа Обручника щільно заповнювався і було не шкода, що початок трохи відсунувся: годі перецілуватися з усіма добрими знайомими, а таких - більшість, адже публіка на виставах не є випадкова: відвідують мистецькі заходи одні й ті самі люди, як правило. Бордова завіса таємниче мовчала, аудиторія всаджувалася, шелестіла букетами, блищала посмішками приязні, діставала-вимикала телефони та камери (сьогодні знімають всі!) За стільцями до антракту був уже готовий  бар з кавою- водами-тістечками.
           І ось вона - священна мить початку! Ще повзла завіса, а забійна музика підказувала, що персонажі будуть колотитися у пристрастях! 
           Наш “Гомін” вже набув за 8 років існування певної репутації. Окремі актори знають, що  йдуть власне “на них”. Сьогоднішній випадок вдало змішав всі очікування, бо не можна було виокремити в майстерності когось одного-двох. Грали всі так,  як останній раз! 
Сюжет - нехитрий і не зовсім смішний, як на мене: проблема співжиття молодої сім’ї з одинокою молодою ще тещею ( зятеві не “світить” власна квартира); його безробіття, інтелігентське невміння професійної зайнятості, побутових звичок доводять до точки кипіння господиню квартири, яка знівельовує свою сексуальну енергію у сварливих вибухах із зятем. 
За стіною - теж сім’я з трьох осіб, тільки зять тут - тиран і розпусник, що тримає у дрижаках як молоду красуню дружину, так і тещу, чим штовхає їх на вигадки перемін…
Каталізатором стають нові герої у першій сім’ї і тонкі стіни квартир, що призвели до нечистого замісу нових стосунків…
Режисерська думка мусила  багато допрацювати для прописаних у п’єсі  образів молодого вченого Бориса (Андрій Гречанюк), його дружини Анжеліки (Марія Солоненко), тещі Альбіни Романівни (Тетяна Блоткевич), Артура (Ярослав Кроншталь), нового знайомого Альбіни Романівни Теодора Ніфонтовича(Ярослав Купчак), зятя з сусідньої квартири Сєржа Апрєлькіна (Михайло Бойчук), Раї, його дружини (Оксана Галько), його тещі Варвари Карлівни (Ольга Допілко).
Музичне оформлення та грим (Леоніда Митничук) були надзвичайно важливим штрихом у доповненні всіх образів. Самовпевненого Артура, чистого тобі квазі-денді або омолодженого до невпізнання Теодора Ніфонтовича, доведених до піку художньої виразності, і  без жодних реплік можна було зрозуміти як носіїв поставлених завдань!                          

           Ярослава Кроншталя зазвичай ми бачимо у ролях персонажів “чистих рукавичок”; і тепер він постав переконливим ловеласом, любителем проїхатися на чужий рахунок, посмикати долю за хвіст на догоду своєму марнославству, що заводить людину у тупий кут. 
          Елегантний вік Ярослава Купчака дозволяє ще  відчути себе чоловіком з атракцією, як це було здійснено у прем’єрі,  і не цуратися ролей дідусів у капелюхах та з ціпком у попередніх виставах. 
        Оксана Галько - молода акторка, яка уже котрий рік поспіль грає у “Гомоні” ролі юних створінь, що не торкни - буде ласочкою, образь - знайдеться на адекватну відповідь, проте ніколи - кІнчене стерво! Природня м’якість молодої акторки викликає у глядача почуття  симпатії.
         Тетяна Блоткевич - ветеран театру, акторка багатопланова, але режисер  більше її бачить у мізансценах з гумором.  Природній дар - на  боці Тані, коли трапляється такий матеріал. 
           Неперевершеним  у виставі -  персонаж Сєржа  Апрєлькіна Михайла Бойчука: фізичні дані актора, багата міміка, широкі комічні жести - все  викликало у залі шалені оплески! Це той випадок, про який кажуть: не грає актор, а живе у своїй ролі…
            Важка доля на сцені  дісталася персонажу Андрія Гречанюка. Упосліджена роль невдахи вченого, недолюбленого чоловіка, смішного у дитячій сумирності та спалахах гніву  зятя - Андрієва нивка…Але молодий актор є дуже  гнучкий у проводі режисерської думки, тому його ролі завжди цікаві.
        Дві дебютантки  мали також гучний успіх. Насамперед, це Ольга Допілко, музикант за освітою, вчитель і наставник у школі українознавства при парафії св.Йосипа Обручника. Її роль другої тещі, Варвари Карлівни, була зіграна потрясно! Кумедний вираз обличчя за роллю, відсутність страху бути смішною - для першого у житті виходу на сцену драматичного театру - знак! Знак природнього артистизму, таланту чути, сприймати, віддавати…
       Молода Марійка Солоненко  не ризикувала бути смішною, бо у  ролі Анжеліки, дружини Бориса,  показала сучасну жінку, дружину чоловіка, скинутого з материних плеч на її хиткі і не зовсім самостійні, що за домашнім вихованням чекає погоди біля моря. А час теперішній - набагато стрімкіший, він такий, що вимагає зачіпатися за життя всіма можливими засобами. Страх позбутися чоловіка і водночас гнів на його безпорадність термосять бідною Анжелікою: акторка була промовиста у рвучких рухах, блискучо- вологих від сліз очей, але м’яка у стосунках з “мамою”. 
        Цікавими є декорації сцени, виконані “всеручком” Ярославом Купчаком; рекламний дизайн афіші, розроблений Максимом Петровим;  добре справлявся на “світлах” Олег Павлюк. Такі речі є невід’ємним доповнювачем образів на сцені.
        Слід сказати, що наша громада спрагла робіт цього творчого колективу і переглянула  би набутки трупи, проте дивним є  спротив,  байдужість керівників  інших культурних  локацій   Чикаґо. На жаль, багато хто загубив можливість отримати щастя пережитих емоцій на  блискучо зіграній прем’єрі “Територія Б, а саме: тещі, зяті, далекі родичі та закляті друзі…"

Відгукуйтеся, співпрацюйте з театром "Гомін", шановні представники парафій, священики, дирекціє "Самопомочі", не називайтеся великими патріотами України, коли не берете участі в популяризації можливостей і талантів!