Меню

Я не можу звикнути до тиші: життя бійця після АТО

Я не можу звикнути до тиші: життя бійця після АТО

Наслідки обстрілу українських позицій терористами.

Україна... Війна... АТО... Ці слова тепер не можуть залишити байдужим жодного українця, й навіть іноземця. Що буде далі? Яка причина всього цього? Бійці інколи й самі не знають відповідей на ці запитання.

Спецкор UaPost поспілкувалася з учасником АТО, який побажав не розголошувати своїх персональних даних.


Він поїхав туди ще перед Новим Роком. А повернувся через 3 місяці. Живим... Проте вже ніколи не буде таким, як колись.

Як змінюють людину такі події? Як змінює людей війна?

Спецкор: Чому Ви вирішили взяти участь в Антитерористичній операції?

Боєць: Моє рішення є добровільним. Я розумів усю складність ситуації, яка виникла на теренах нашої рідної держави. І я не хотів, щоби замість мене поїхав хтось молодший (бійцю 24 - Прим. ред.).

С.: Як відреагували Ваші рідні на звістку?

Б.: Як і будь-які батьки, я вважаю. Звісно, вони були проти. Проте прийняли моє рішення. І допомогли значною мірою. 

С.: Ви були готові до участі в АТО морально, фізично?

Б.: Мені здається, до такого ніколи не підготуєшся заздалегідь. Чесно кажучи, за всі роки служби в ЗС України (понад 6 років - Прим. ред.) я не скажу, що нас готували до такого. Так, я бував на різних навчанням. Проте те, з чим ми зіткнулися там, навіть не йде до порівняння. 

С.: А як щодо озброєння? Вам доводилося раніше використовувати різні види зброї?

Б.: Ні, всьому ми навчилися вже будучи там. В таких ситуаціях немає часу думати. Потрібно діяти. Ми були недалеко від аеропорта. Тому зброї в нас було обмаль. Та і можливостей довозити її не було. Багато вже було знищено ще до того, як ми приїхали. А вистояти з автоматами проти "Градів"... Ну, ви розумієте...

С.: Яким був Ваш перший день там?

Б.: Було важко... Всі ми приїхали дуже стомленими (3 дні в дорозі). Ми були дуже голодні. Змерзли. Та і не були дуже оптимістично налаштованими. Все ж не на курорт приїхали. Переживали. Навіть трохи боялися. Перші дні були найважчі. Пристосовувалися.

С.: Скажіть кілька слів про умови перебування. Чого Вам бракувало найбільше? Хто допомагав?

Б.: Ну а які можуть бути умови на війні? Звісно, було холодно. Нам дуже бракувало води, домашніх харчів. Весь цей час я сумував за домашньою їжею. Проте ми з хлопцями старалися допомагати одне одному. Колектив був надзвичайний. Хоча всі ми - з різних частин України, проте швидко знайшли спільну мову. Я щасливий, що перебував усі ці важкі дні з ними. І я знайшов там справжнього друга. До речі, нам дуже допомагали волонтери зі всієї України. Якби не вони, я не хочу думати, що б могло статися. Ми всім їм безумовно вдячні.

С.: Що запам'яталося за весь той час найбільше?

Б.: Найбільше запам'ятали ми 22 січня. В той день на нас напали. Це був найбільший наступ за весь час мого перебування в АТО. Їх було в 4 рази більше, ніж нас. Кожен думав, що вже не повернеться додому, боялись, що помремо, але ми впорались, ми вистояли...

С.: Чи змінилися Ви після перебування в АТО?

Б.: Рідні кажуть, що так. Змінилося ставлення до людей. Довіра до них. Важко після цього всього. Проте, як на мене, я бачив і гірші варіанти. Навіть знайомі звідти приїжджали неврівноваженими та різкими. За собою я такого не спостерігав. Проте одне я можу сказати з впевненістю - я не можу звикнути до тиші. Я не можу не думати про небезпеку. Мені часом здається, що це все повториться знову. 

С.: Чи хотіли б Ви повернутися назад?

Б.: Я б не хотів повертатись туди, але якщо нас викликатимуть, я поїду... Я вважаю, що відсиджуватися в такий час вдома - не по-чоловічому. Потрібно завершити цю війну зараз, аби не воювали наші діти. Аби вони змогли рости у вільній країні.

С.: Як Ви думаєте, чому конфлікт продовжується? Якою має бути політика держави?

Б.: Моя думка така: все залежить від вищого командування, так би мовити. Без їхніх наказів, без команди президента, ми не можемо витіснити ворогів з нашої території. Влада просто боїться розв'язати війну, хоч вона і так вже є... Політика повинна бути суворішою до них. А так як ніхто не хоче брати відповідальність на себе, то і не буде з того нічого хорошого. Всі бояться, що їх можуть звинуватити у розв'язці конфлікту, проте він вже і так не прихований. Залишається лише діяти і протидіяти. А наше командування наче спить. Взагалі складається враження, що ці події комусь дуже вигідні. А хлопці воюють, та і не просто воюють - вмирають, гинуть ні за що.

С.: Ви брали участь безпосередньо в воєнних діях?

Б.: Так, на жаль, доводилося... Коли ми приїхали, було затишшя. Ми не очікували на те, що нас чекало попереду. Я знав, що можу побачити смерть власними очима, проте сподівався, що не стикнуся з таким. Втрати були не лише зі сторони сепаратистів, але й з нашої. За Батьківщину поліг не один боєць. Нехай земля їм буде пухом.

Вічна пам'ять героям!


Боєць привіз кілька фото та відео, якими хотів би поділитися з читачами.

Відео обстрілу сепаратистами позицій українських військ з системи залпового вогню “Град" дивіться тут.

Відео обстрілу позицій сепаратистів, зумовленого недотриманням бойовиками режиму тиші на території Донбасу дивіться тут.