Меню

Як має діяти поліцейський

Як має діяти поліцейський

Зважаючи на нещодавні події зі стріляниною поліції в Києві, я б хотів трохи прояснити у чому полягає робота поліції, оскільки багато хто, хоча й не всі, у своїй реакції на цю подію, незалежно від оцінки, показали, що погано розуміють ситуацію з охороною громадського порядку.

Насамперед слід зазначити, що поліцейський не є фахівцем у застосуванні та інтерпретації закону. Для цього існують адвокати і судді. Завдання поліцейського –  підтримувати спокій і порядок в суспільстві. Як це робити – йому пояснюють інструкції, створені відповідно до законів.

Як і будь-яка інша робота, пов'язана з оцінкою стану іншої людини (наприклад, лікаря), робота поліцейського передбачає, що йому або їй доводиться ухвалювати рішення на місці, ґрунтуючись на особистій оцінці того, що відбувається. Безсумнівно, що трапляються помилки, і для їх виправлення існують вищі інстанції та суди. Простіше кажучи, поліцейський вирішує – було чи не було порушення, а суд або інша відповідна інстанція підтверджує чи спростовує таке рішення.

Поліцейський має можливість вдаватися до насильницьких дій, аж до застосування сили і зброї стосовно інших громадян. При виконанні обов'язків поліцейський має більше прав, ніж всі решта, інакше сенсу в такій службі просто не буде. У давніх Афінах, місці, де рівноправ’я громадян було найвищим ідеалом, в міську поліцію наймали іноземців-скіфів, щоб уникнути громадянських зіткнень. А скіфи могли дубцювати афінян від душі.

Варто пам'ятати, що дорогою поступаються не лише поліції, але і швидкій допомозі та пожежникам, а подекуди і шкільним автобусам, якраз виходячи з того, що надзвичайні ситуації вимагають надзвичайної реакції.

Тому, коли поліцейський вимагає від тебе зупинитися, ти зобов'язаний підкоритися. Ти не знаєш, чого він до тебе причепився. Може у справі, може хабар вимагає. Але поки він до тебе не підійде і не скаже – зупинись і чекай. Потім ти можеш сперечатися, давати “на лапу”, як завгодно.

Але коли ти замість цього тиснеш на газ і мчиш зі швидкістю світла вулицями, де їздять, ходять і живуть люди – у поліції є два варіанти: вирішити, що твоя поведінка не становить негайної небезпеки нікому, включаючи тебе самого, і, записавши, якщо це можливо, номер, розбиратися з тобою пізніше або й навіть просто махнути рукою – або усунути потенційну небезпеку.

Зазвичай поліцейські будуть намагатися встановити контакт з втікачем, щоб переконатися, що їхню вимогу зрозуміли. У разі невдачі, їм доведеться або просити переслідування, або знайти спосіб зупинити порушника. Тепер це зовсім не автомобільне порушення, це непокора поліції, організації, якій дано право вимагати її, і створення аварійної ситуації, а, можливо, і ненавмисне, якщо ненавмисне, вбивство.

Ставки зростають, і поліцейський починає ґрунтуватись на іншому наборі даних для прийняття наступного рішення. Він має справу з потенційним убивцею.

Втікач якимось чином зупинений. У нього є шанс здатися і покластися на яке-ніяке, але правосуддя. Суддя потім може вирішити таким чином чи іншим. Для поліцейського в даний момент він - потенційна небезпека і відсутність кооперації вказує на серйозність ситуації.

Тепер, чергова спроба втечі чи, не приведи Господи, спроба конфронтації з поліцією зобов'язує поліцейських діяти рішуче. Контакт з порушником не встановлено, що у нього на думці ніхто не знає. Знають тільките, що його поведінка вказує на його небезпеку для всіх, включаючи самих поліцейських.

Дозволити втекти – вже не варіант, це буде посадовим злочином для поліцейського.

Наступний рух, що не вказує на готовність здатися, буде розцінений будь-яким поліцейським у світі як привід відкрити вогонь на ураження. І в цьому випадку поліцейський буде вирішувати на місці як і куди стріляти, але саме право і навіть обов'язок у нього на це є.

Все інше  - малозначущі деталі: хто, чому і як. Непокора поліції створює нову ситуацію, що б там до того не відбувалося.

Аналогії з Майданом проводити не варто, там відбувалася акція громадянської непокори, де наміри і засоби сторін були зрозумілі і конкретні, і був насамперед контакт сторін.