Захід деколи вимагає від Києва неможливого - Ішингер

2015-ий має шанси стати роком завершення військового конфлікту на Сході України. Однак це може виглядати як заморожений конфлікт. В усякому разі, Києву знадобиться «стратегічне терпіння».

Такими думками поділився голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер.

ФОКУС - НА МІСЦЯХ, ДЕ РЕЖИМ ПРИПИНЕННЯ ВОГНЮ НЕ ПРАЦЮЄ

- Пане Ішингер, в останні дні на сході України знову відзначається ескалація. Як по-вашому, чи працюють ще Мінські домовленості? Чи не зжив чи себе Мінськ-2?

- Говорячи в цілому, мені здається, що ми повинні розуміти, що режим припинення вогню більш-менш працює в багатьох місцях. Є точки, де він не працює. Нам треба сфокусуватися саме на цих точках, де є проблеми, наприклад, в Широкине, в районі Донецького аеропорту і так далі. Я думаю, це великий виклик - знайти рішення цим проявам.

Я дотримуюся ідеї про те, що ми не повинні створювати постійну розмежувальну лінію, що проходить через Україну, це не в інтересах Києва.

Я вкрай радий, що, з політичної точки зору, організаційні питання з робочих груп, як видається, вирішуються. Якщо вони дійсно будуть створені, вони зможуть почати робити щось важливе. Це буде дуже цікавий наступний крок з точки зору встановлення моделі вирішення проблем.

Є повільний прогрес, з невдачами на шляху. Я б хотів більшого і швидшого прогресу, але в політичному житті головне рухатися в правильному напрямку. Думаю, ми повільно рухаємося у вірному напрямку.

ВИ ПРОСТО НЕ ЗДАВАЙТЕСЯ

- Можливо, розширення переговорного формату, залучення до нього США допомогли б прискорити цей рух?

- Особисто я волів би бачити участь США в процесі з самого початку. Я не раз говорив про це. Але головне зараз - підтримати те, що ми вже маємо, і спиратися на досягнуте. Немає жодних обмежень, через які США не могли б бути більше залучені в майбутньому. Думаю, ці двері повинні залишатися відкритими. Я буду тільки вітати більш активну пряму участь Сполучених Штатів у Мінському процесі, в "нормандській" групі.

Це важливий рік. Сподіваюся, що в кінці року ми зможемо сказати: це був рік після жахливого 2014-го, року конфлікту і спроб припинити його, які не спрацювали (Мінськ-1 не зупинив його). Сподіваюся, ми зможемо сказати, що 2015-ий став роком завершення військового конфлікту і відкриття дороги до якогось світу. Я не плекаю занадто великих надій, що ви отримаєте повний мир.

- Ми отримаємо «заморожений конфлікт»?

- Так, це може виглядати як заморожений конфлікт. Але навіть заморожений конфлікт краще, ніж військова стрілянина, коли гинуть люди на вулицях. Я сподіваюся, що цього вдасться уникнути, що будуть імплементуватися домовленості Мінська-2.

Але я реаліст. Це неймовірно важко для всіх задіяних сторін. Нам потрібно те, що я назвав би стратегічним терпінням. Ми повинні розуміти: потрібен час. І ми не здамося. Ви просто не здавайтеся.

ПРИПИНІТЬ ЗБАГАЧЕННЯ ОЛІГАРХІВ НА ГАЗІ ТА НАФТІ

- Ви виступили ініціаторами проведення Саміту з питань енергетичної безпеки-2015, тема якого «Кризи і ціни: енергетична безпека в умовах численних невизначеностей» (Crises and Prices: Energy security amidst multiple uncertainties). Ваша особиста порада Україні - як покінчити з енергозалежністю від північного сусіда?

- Звичайно, це можна зробити. Немає такого закону природи, який говорив би про те, що Україна повинна витрачати так багато енергії даремно. У вас величезні адміністративні будівлі, приватні будинки, де люди просто не вимикають світло. На першому місці - енергоефективність. Це коштуватиме багато грошей, це займе багато років. Це якраз те, що ми обговорюємо тут.

І, якщо чесно, я думаю, що в Україні багато людей немислимо розбагатіли «ненормальним» шляхом, - на бізнесі, пов'язаному з газовою або нафтовою "трубою". З цим пора покінчити. Це має бути спільне надбання, доходи від "труби", а не тільки збагачення олігархів.

- Україна на різних майданчиках пропонує іноземним, в тому числі і європейським, інвесторам участь у своїй газотранспортній системі. Грубо кажучи, купити "трубу". Але бажаючі в чергу поки не шикуються ...

- Немає причин, чому іноземні компанії не стали б інвестувати. Але європейські компанії будуть інвестувати в українську "трубу" або ще куди б то не було тільки тоді, коли вони будуть вважати, що це гарна інвестиція. Зараз вони чують: конфлікт, Донбас, стрільба, сепаратисти ... Тому вони й не інвестують.

Фото з: top.rbc.ru.