Незряче подружжя з України допомагає воїнам АТО

Сліпий Петро Дячук і його незряча і глуха дружина Валентина Мазурик сьогодні активно допомагають фронту. Вони в'яжуть бійцям АТО спеціальні рукавиці. За кілька тижнів вони виготовили вже більше 50 пар таких рукавиць і не збираються зупинятися на досягнутому.

"Зв'яжемо стільки, скільки знадобиться, - говорить 51-річний Петро Дячук. - А ідею таких рукавиць підказав синок Валюши, який зараз служить на сході України. Одного разу він зізнався, що бійцям не вистачає хороших рукавичок. Ті, які їм видають, не годяться - палець сповзає зі спускового гачка. Тому під час стрілянини їх доводиться знімати. У результаті мерзнуть і німіють руки, і прицільність вже не та. Син пояснив, що їм потрібні рукавички без одного пальця. Дружина згадала, що бачила такі давним-давно, коли ще була видюща, на ринку в продавщиць. Для того щоб торговкам в мороз було зручніше рахувати гроші, вони обрізали пальці в рукавичках до половини. Дружина вирішила самостійно зв'язати таку пару".

За день подружжя виготовляє кілька пар таких рукавиць.

"Дружина в'яже, а я знаходжу їй нитки. Для роботи потрібно виключно вовняна пряжа темних тонів. До морозів потрібно встигнути зв'язати не менше ста пар - бійцям вже пообіцяли, вони чекають", - зазначає Петро Дячук.

Наразі подружжя потребує допомоги. Пара продовжує шукати спонсорів, які погодилися б взяти участь в оплаті операції для п. Мазурик. Петро Дячук уже кілька років збирає гроші для відновлення слуху своєї коханої дружини.

"Найбільшим ударом для мене стала повна глухота дружини, - зітхає чоловік. - Через кілька місяців після того як Валюша осліпла, вона втратила і слух. Життя в повній тьмі й тиші для дружини стала нестерпним. А мені важко від того, що вона страждає..."

Щоб зібрати необхідну суму, сім'я економить на всьому. Вони розпродали найцінніше з речей, грошима допомогли друзі та знайомі.

"Ще трохи, і наша мрія б збулася, але взлетів долар, ціни різко підскочили, - каже Петро Омелянович. - Нам знову далеко до необхідної суми. Тому всі також щоранку я йду по місту в пошуках грошей. Заходжу в кабінети чиновників різних рівнів, прошу у громадських організацій та благодійних фондів, звертаюся до бізнесменів, які не проходжу повз церков. Але найбільша надія на звичайних добрих людей..."

Проте подружжя не втрачає надії і сподівається на допомогу небайдужих.