Меню

Радіоефір від 04/16/2014

Світлана: - Отже, добрий вечір і такі привітання, дуже своєрідне поетичне привітання сьогодні ви почули на UA MODNA радіо і ми знову в ефірі, як завжди, щосереди, з 7 до 8 години. Нагадую, ви можете телефонувати до нас 773-792-1240, або писати на фейсбук пейдж до нас, якщо є коментарі, побажання до нас, зауваження. І нагадую, що зараз для вас працюють в студії Світлана, Tima Fei, Віталій, і на підході десь підбігає Оля, зараз будемо у повному розширеному складі. Не даремно я включила  якраз на початку оці рядки, тому що авторка оцих проникливих слів зараз з нами в ефірі. Анастасія Дмитрук 23-річна киянка, яка написала вже кілька віршів, що стали хітами соцмереж. Вона зараз якраз  витримала оту часову різницю, і знаходиться на зв’язку з нами. Настя, добрий вечір.

Анастасія: - Добрый вечер.

Світлана: - Ну для Насті це вже майже доброго ранку. Дуже тобі дякую за те, що ти витримала і дочекалась, я знаю, що для тебе це є не просто, але ти вже стала досить популярна і за кордоном, завдяки тому, що відео з твоїми віршами розійшлися просто миттєво по всіх соцмережах. Люди дивляться, переглядають і Настя навіть стала автором платформи UA MODNA, якраз туди почала розміщати свої вірші. Настя, я можливо буду ставити ті самі питання, які ти чула вже мільйон разів, але їх не чули поки що тут, в Чикаго. Скажи мені будь ласка, як тобі сучасній дівчині, символічно, власне ровесниці незалежності України, спало на думку написати такі вірші?

Анастасія: - Ну оно само собой  пришло. Это как-то что-то свыше просто. Оно уже накипело, наболело у нас у всех. То есть открываешь учебники истории и ми постоянно боремся вот именно с Россией за свою независимость. И сейчас, в такое тяжёлое время, они опять проявили свою агрессию, свою активность. Вот оно как-то так и случилось, что получился такой стих. Потому что мы по сути не братья, мы всегда были оккупированы этой страной, и всегда боремся за свою волю и свободу.

Світлана: - Скажи, Настю, я знаю, що тобі довелося витримати дуже велику критику, агресивне ставлення через цей вірш, навіть незважаючи на те, що ті вірші, які ти зараз поширюєш – російською мовою. Єдиний український вірш, я від тебе побачила те, що ти виставила на платформі – це “Моя і твоя війна”. Все решта йде російською мовою. Наскільки тобі от складно було витримати оце от ставлення з боку росіян?

Анастасія: - Нельзя обидеть того, кто не позволит себя обидеть. То-есть пусть они там пишут что хотят. Меня поддерживает большинство украинцев. Для меня это самое важное.

Світлана: - А як ставиться загалом твоя сім'я, твої близькі, твої друзі до цього, що ти написала?

Анастасія: - Они конечно поддерживают. Они полностью согласны  с каждым моим словом в моем творчестве.

Світлана: - Тобто можна сказати, що ти власне оточила себе такими людьми, якы поділяють твої погляди на ситуацію, що склалась.

Анастасія: - Слава богу, меня жизнь окружила такими людьми. Потому что не всем повезло, многие поссорились со своими друзьями, многие поссорились с родственниками на вот этой платформе отношений, поэтому  мне просто повезло, что меня окружают такие люди.

Світлана: - А не було якихось таких досить серйозних  загроз, тому що ти надалі продовжуєш записувати ці відео, викладати їх в інтернет? Чи не було досить таких, я б сазала суттєвих погроз , щоби ти припинила цю діяльність?

Анастасія: - Ну наверное нет, раз я еще пишу. Ну такие были конечно, от разных русских там, писали. Но я просто закрыла сейчас все  связи со мной, для таких незнакомых личностей. Поэтому я как-то уже особо не читаю их какие-то комментарии.

Світлана: - Настя, тебе впізнають на вулиці?

Анастасія: - Нет, но я думаю это хорошо. Вроде не узнают.

Оля-Каріна: - Привіт, Настю, це вже Оля-Каріна тут в ефірі. Настю, я думаю, що країна повинна знати своїх героїв. Може якось популяризувати себе і фотками? Щоб вже таки впізнавали. Навіть автографии будуть брати.

Анастасія: - Это медаль с двух сторон. Одни будут узнавать и благодарить, а другие, ну есть же в нас все равно люди, которые не разделяют моего мнения. И стоять, там, выяснять с ними отношения, как-то не очень хочеться тратить на это время. Доказывать им какие-то свои мнения, и доказывать им свою правоту нет смысла.

Світлана: - Настю, скільки взагалі часу ти в поезії?

Анастасія: - Я? Со школы наверное пишу. Ну больше так активно, это наверное последние года два.

Світлана: - Ти завжди писала таку, громадянського спрямування поезію? Чи раніше ти захоплювалась лірикою, а чи може час тебе визначив?

Анастасія: - Это просто так вот располагает сейчас ситуация, настроение. Вот то, что болит ты и пишеш. Ну если ты там влюблён, да? Ты будешь писать о любви. Но если у тебя тут революция, люди умирают на улицах, под пулями, то ты пишеш об этом, потому, что тебя это полностью занимает.

Світлана: - Я так розумію що ти, звичайно ж, була на Майдані і я би хотіла почути думку поета, тому що поети, вони знаєш резонують особливо гостро з часом, і мені от цікаво, як ти відчувала те, що відувається?

Анастасія: - Ну вы знаете, это просто вот, Майдан, это была такая республика свободы можно сказать. Ты там чуствовал себя вот как нигде – свободным человеком, окруженным настолько дружеской, семейной атмосферой, вот в мирное время там было действительно замечательно. Оттуда невозможно было уйти. Потому что тебе казалось, что ты уже дома, что все вокруг тебе помогают, там не было равнодушных людей. Там абсолютно лучшие люди страны собирались. И конечно же в то самое тяжёлое время, ну это просто ужасно на самом деле, это просто слёзы. Ты плачешь, страшно за всех, потому что это просто ужас и все, какой-то и люди прошли  и я думаю что это очень изменило многое, изменило сознание наших людей, моего поколения, и всех остальных, кто раньше там сомневался, кто был каким-то пассивным участником гражданской деятельности, о сейчас поднялся этот патриотический дух. Чуство собственного достоинства и гордость за свою страну, за своих героев. По этому, по сути конечно принесло пользу, но очень дорогую цену мы заплатили за это. Очень жаль этих людей.

Світлана: - Настю, от дивися, ти ні дня не прожила в радянському союзі, ти людина вже нової епохи для України, так? І твої ровесники, твої друзі також. Коли ти дивишся в очі отим людям, які кажуть, особливо це власне там зі сходу країни, хоча й на заході таких вистачає, які кажуть, що вони хочуть повернути отой радянський союз, тому що тоді було безпечніше. В тебе нема отакого відчуття конгітивного дисонансу, що це не може бути, що це от зовсім інший час?

Анастасія: - Мне просто жаль этих людей. Ну вот просто я жалею по-человечески, что они не готовы изменить свое мышление, они не готовы открыть для себя новое. Они не готовы жить в сегодняшнем днем. Они живут прошлым и таким образом просто прожигают сегодняшнюю жизнь свою. Ну и мне их жаль, правда, очень. И мне бы хотелось чтобы они как-то пришли к этому, чтобы может какие-то, кто-то их подтолкнул к этому развитию своему личному. Было бы тогда нам всем легче.

Світлана: - Настя, а от скажи мені, от за що мені подобаються твої вірші – за те, що ти зважилас називаи речі своїми іменами. Тобто дуже просто, дуже чітко, я би сказала так разюче, як зброєю.

Оля-Каріна: - І дуже доступно для основної маси.

Світлана: - Абсолютно не завуальовувала ніякими, знаєш, алегоріями, і власне всі розуміють про що йдеться. І хоча багато хто ображався з того вірша ''Никогда мы не будем братьями'', там слово Росія, власне, взагалі не вигулькує. Але всі зрозуміли, як то кажуть, ''на злодыэвы шапка горить''  всі зрозуміли про кого йдеться. Скажи мені будь ласка, якщо ти така чітка, як рапіра, в поезії, як ти гадаєш, чи повинні українці зараз відповідати агресією на агресію? Я би тебе спиталась як людину, яка живе там. Бо ми знову розділилися. Яким чином ми повинні поводитися в цій ситуації? Нарешті захищатися?

Анастасія: - Думаю что мы достойно должны себя защитить, в первую очередь мы должны найти мирные пути решения, просто все живут в таком потоке лжи, в особенности те наши агрессоры. Они нас только обманывают и дезинформируют, просто они инфицированы ложью. Поэтому нужно как-то с этим бороться. Вот как-то мирно, естественно. Никто не хочет чтобы сейчас( непонятно в чьих это интересах) была война, и из-за этого чтобы пролилась кровь опять-таки невинных людей, опять-таки молодых, нашего поколения – это никому не нужно. Конечно нужно действовать, решать проблемы, но это на уровне политиков. Я не политик. Просто хотелось бы, чтобы они как-то активизировались и уже достойно защищали страну.

Світлана: - Настя, до надоходять чутки, що зараз люди в Україні, навіть і на заході України, і в центрі, і в Києві, охоплені страхом перед тим, що російські війська окуповують, починаючи зі сходу України. Ти можеш поділитися своїми відчуттями, що зараз власне відбувається на вулицях, в інститутах, в кафе?

Анастасія: - ну на самом деле в нас, в Киеве, всё чуть спокойней, но всё равно все опять в этом ужасе живут, опять в этих новостях, в твиттерах, во всех социальных сетях, ве смотрят обновления, каждую секунду читают что там происходит на востоке, конечно это очень страшно. И над всеми опять зависла тревога, потому что, мы ещё не успели пережить революцию, хотя нельзя сказать, что она уже закончилась. Хотя мы таки не добились того полного комплекта перемен, за которые там стояли. И тут же вот новая угроза войны, и просто это ужасно. Естественно все напряжены и опять вот новый удар, новое испытание для нас и так сказать - наш новый бой. Нужно его опять выдержать, набраться терпения, мудрости  и… не знаю даже чего. Надо быть сильными.

Світлана: -  Я думаю ти не можеш не відчувати того, що історія вже показувала щось подібне в Україні, ледве не 100 років тому булла подібна ситуація. Як ти гадаєш, який розвиток подій зараз? Про що говорять в києві? Які там зараз прогнози люди роблять, які передбачення, які передчуття того, що буде найближчий тиждень? Включно з тим, що Януковича збираються на Пасху привезти в Україну. І так далі, і тому подібні речі.

Анастасія: -  Так вот именно, что очень много всего говорят, много разных там версий, развитий сценариев, поэтому тут трудно что-то говорить, просто сидишь и смотришь, потому что никому не веришь, уже просто абсолютно никому не веришь – ни нашей власти, ни их власти, никакой информации, наблюдаешь – и болит у тебя за всё это, потому что разочарование, негодование. Хочется в конце концов, чтобы они начали действовать, защищать страну. Ты смотришь как они там уже захватывают то тот, то тот, то тот посёлок, это ужас. Никаких сценариев, я даже не знаю, я  верю в лучшее, я себя настраиваю, что, в двух словах, это разрешиться мирно. Разные люди по-разному думают. Некоторые думают, что там Россия не остановиться, кто-то думает, что до выборов так оно всё будет, после выборов будет проще. У всех свои мысли. Люди просто разочаровываются в власти на самом деле и в очередной раз. Просто на этом зациклены.

Світлана: -    Настю, чи можна сказати, що це створю новее середовище, для виникнення нових Майданів?

Анастасія: -  Не исключено абсолютно, потому, что это всем так надоело, что  терять уже нечего. И если страна сейчас разваливается, так куда идти, если не на Майдан?

Світлана: Настю, а скажи, в тебе є прихильники твоєї творчості, твоєї поезії в Росії? Чи знаєш ти про таке?
Анастасія: -  Да, есть. Пишут мне с России, действительно очень многие поддерживают и говорят : «а мы всё равно вас поддерживаем» и я абсолютно им благодарна, и  не говорила. Что отреклась от всех. Боже мой, причём тут… друзья пусть остаются друзьями, можно быть достаточно другом хорошим, это уже очень много. Просто зачем эта навязчивая идея какого-то братства? Ни о чём.

Світлана: - То власне ком адресовані оці твої вірші? Особливо той, про який ми говоримо.

Анастасія: -  Оккупантам. Агрессорам-оккупантам.

Світлана: - І ще таке – я знаю власне, що історія цих відео була дуже проста – ти написала вірш для сторінки Євромайдану, вони тобі запропонували зробити відео, бо це більш, скажімо, сприйнятливіше для слухачів і тепер глядачів переважно, так? І ти почала власне це вже робити на постійній основі. Як власне склалося так, що співаки написали музику на твої вірші, я знаю що навіть хтось з Грузії проспівав твої вірші. Як це відбулось?

Анастасія: -  Да-да-да. Ну это просто интернет творит чудеса. И как-то им попались мои стихи, через друзей, понравились и вдохновили их, и вот они попросили разрешения написать музыку и исполнить песню. Я так конечно за, чего мне их останавливать? Пусть творят. И конечно же я была просто в восторге от такого шедевра, который сотворили и грузинские, и литовские рёбята. Они очень талантливы, я очень счастлива, что именно им попались мои стихи в руки, что они сделали из них вот такое произведение. Я считаю, что просто роскошно то что получилось.

Світлана: - Настю,  чи можна сподіватись на те, що ти приїдеш до нас в Америку? Хотілось би особисто з тобою познайомитися.

Оля-Каріна: - У Чикаго в тебе вже тут є дві подружки і два друга).

Анастасія: - Я буду очень надеяться, что когда-нибудь я обязательно приеду к вам в гости и буду пить с вами кофе.

Світлана: - Ми будем тебе чекати, тому що питань, загалом, дуже багато, але я знаю що в тебе є все-таки робота і своє життя і тобі рано вставати.

Оля-Каріна: - І крім того в Україні вже майже ранок.

Світлана: - І мені реально дуже  шкода, що мені довелося тебе  будити.

Анастасія: - Спасибо очень большое.

Світлана: - Настю, можливо кілька рядків нам можеш прочитати сама? Зараз, в прямому ефірі.

Анастасія: - “Никогда мы не будем братьями”?

Світлана: - Що завгодно, на твій вибір.

Оля-Каріна: - Може щось інше зі своєї поезії.

Tima Fei: -  Може нове.

Анастасія: - Ну давайте я буду на українській читати. Добре?

Світлана: - Так, давай.

Анастасія: -
 Це моя і твоя війна
за мою і твою свободу.
Ти із заходу, я зі сходу -
ми щасливаодна сім'я.
І ніхто нас не роз'єднає,
нас ніколи ніхто не здолає,
бо ми разом - могутня сила.
Це моя і твоя Україна.
Читати далі ТУТ

Оля-Каріна: - Оплески!

Світлана: -    Дякую настю. Справжній поет вміє не тільки писати, але й прочитати.  Україна не тільки від Сяну до Дону, вона є і в Чикаго, на річці Чикаго). Ми тобі бажаємо всього найкращого, бережи себе. І ми сподіваємся обов'язково тебе побачити на нашій землі.

Анастасія: - Взаємно.

Світлана: - Гарного тобі дня і чудового настрою. Щасливо, Настю.

Анастасія: - Дякую. До побачення.

Оля-Каріна: - Ну що ж, а ми залишаємось на хвилях UA MODNA, вмикайте нас, якщо ви чуєте, то 1240AM. Телефон студії 773-792-1240, телефонуйте.

Музична пауза

Світлана: - Ох, пробирають ці голоси гарячих литовських хлопців. Справа в тому що це співаки з хору музичного театру ‘‘Клайпеди’’, я не можу всі їхні імена направду виговорити, тому що досить складні литовські імена.

Оля-Каріна: - Хрипивий голос виконавців нас підкорив остаточно.

Світлана: - Так, вони самі музику написали, і вірші звичайно не можуть не зачепити душу. Я сподіваюсь, що цей кошмар, це жахіття колись завершиться, стане історією і Настя зможе далі писати про кохання.

Оля-Каріна: - В нас вже скоро буде Пасха, тому у всіх, я хочу, щоби був якийсь святковий настрій, і в ході нашої сьогоднішньої передачі ми трошки розповімо про власне традиції українського святкування Пасхи, про те, які основін атрибути. Ну всі знають, що писанки основні атрибути і ковбаска, і маселко, і все, що тільки можна в кошик собі покласти  і все звичайно можна собі посвятити.  Про це трохи згодом ми поговоримо власне в ефірі UA MODNA, телефонуйте, щоб долучитись до розмови. 773-792-1240, ну а зараз, користуючись своєю можливістю такою, хочу привітати з Днем народження одну людину. Всі зразу ууу, нє-нє – це мій бос).

Світлана: - Ти хочеш одну, а я другу привітати.

Оля-Каріна: - Я хочу насправді привітати дуже розумну, талановиту з бізнес точки людину мого боса, його звуть Міша, я вітаю ще раз тебе з Днем народження, щастя тобі.

Світлана: - Міша, ми всі тебе вітаємо.

Оля-Каріна: - Ура!

Tima Fei: - З днем народження)

Оля-Каріна: - Ми всі вип’ємо за твоє народження. Бажаємо щастя,здоров'я, здійснення усіх-усіх твох мрій, найкращих друзів, ну того, що ти сам собі побажаєш. Я знаю, ти хотів почути одну пісню, отож Тіма, врубай). З Днем народження.

Музична пауза.

Світлана: - А ми повертаємся в наш ефір, нагадуєм телефон 773-792-1240.

Оля-Каріна: - Плавно повертаємось в ефір)

Світлана: - Мусили трошки згорнути цю пісню, тому що в присутніх наших мужніх чоловіків почалися виділення гормонів, для певного покоління ця пісня якраз асоціюється з першими еротичними..

Оля-Каріна: - А ми лише можемо підтримати все, що здорово .

Світлана: - Але якщо ми вже почали цю тему, тему привітань з днями народження.

Віталій: - Надіюсь підтримувати ми будем не зараз, не в студії)

Світлана: - а згодом. Я хочу так само привітати дуже дорогу мені людину, дуже хорошу дівчину.

Оля-Каріна: - Дуже дорогу нам всім.

Світлана: - Так, нашу подругу, дуже хорошу дівчинку, але вона вже зараз чекає на дитину, її вже складно так назвати.

Оля-Каріна: - Ну поки вона ще дівчинка, все одно)

Світлана: - Ну поки ще дівчинка, все одно, ну не хлопчик же, правильно? Хто скаже, що вона хлопчик, най перший кине в мене каменем. Отже Вікторію Артемович ми вітаємо всі з Днем народження, бажаємо щоби вона гарненько виносила свою лялічку, щоби народила, щоби в їхній сім’ї завжди була злагода, добро і любов, і взагалі, всього найкращого, щоб вона реалізувалась, як хороша дизайнерка і завжди була нашою подругою. Дивовижно те, що вона уродженка Ростова-на-Дону, вийшовши заміж за гарячого українського хлопця стала..

Оля-Каріна: - Гарячою українською дівчиною).

Світлана: - Гарячою українською дівчиною і шаленою прихильницею співака Дзідзьо. І до речі,  в нас був слухач, який так само колись замовляв у нас, Славко, якщо я не помиляюсь, так що так склалися зірки, що ми можемо тепер виконати це побажання.

Музична пауза.

Оля-Каріна: - Ну що ж, повертаємось, вже якось заспівалися щось. Повертаємся в прямий ефір UA MODNA на хвилях 1240АМ, як ви вже здогадалися. Телефонуйте нам в прямий ефір 773-792-1240. Ну а зараз трошечки про рекламу. Якщо, до речі, йдуть свята, треба гарно виглядати, а якщо гарно виглядати, треба значить нарешті привести в порядок свої нігті, як на ногах, так і на руках. Ну і звичайно ж в цьому вам допоможе Віка-Арт. Вікторія-Арт. Дивовижний дизайн манікюру і педикюру на будь-який смак. Я думаю, щось, навіть, великоднє можна щось, писанки мабуть намалювати. Так що завітайте.

Світлана:  - Вона може все намалювати. Вона малювала  тризуби, вона малювала Приймаченко на нігтях і Пікассо. Думаю, що й писаночки десь на безіменному пальці теж намалює.

Віталій: - Вона може й портрети намалювати)

Оля-Каріна: - Може й портрети. Все що тільки душа забажає. Телефон Вікусі, Вікторії: 773-724-1622.

Світлана:  - Отже замовляйте собі якийсь особливий манікюр. Так, до Великодня.

Оля-Каріна: - Гарні нігтики. Гарні, гарні, гарні.

Світлана: - А також нагадуємо про те, що основний спонсор. Кечю, ти повинна пам’ятати, все таки, хто основний спонсор.

Оля-Каріна: -  EVA PROPERTY наш основний спонсор, я це наприклад пам’ятаю.

Віталій: - Альфа, альфа-спонсор.

Світлана: - Хто Альфа-спонсор?

Оля-Каріна:  Альфа-самець тільки що відгукнувся.

Світлана: - Навіть Дзідзьо не  допоміг, після Джо Дасена. От вона сила мистецтва.)

Оля-Каріна:  Нагадуємо про те, що, якраз розробники системи EVA Management Property,  запрошують записуватися на індивідуальні сесії, на тренінги. Телефонуйте: 773-988-9967. Хто не встиг записати, ви можете завжди зайти на архів нашого радіо на веб-сайті, на веб-платформі uamodna.com. Прочитати все що ми тут набалакали дурного і мудрого.

Світлана: - І доброго.

Оля-Каріна: - А також, навіщо записуватися на ці сесії, тому що якщо ви володієте, хоча би мінімум триоюнітами, чи можливо, ви є менеджером у якійсь ріелторській компанії, то вам це буде корисно, тому що ця система, дозволить вам спростити вашу роботу. Спростити вашу, ваш вічний головний біль, як збирати гроші з рент ярів і дуже багато різних, там, зручних функцій, які.

Світлана: - Я так підозрюю, що в нас є навіть альфа-самець, який може помогти вам збивати. Зібрати оплату за ренту. Тому звертайтеся:  EVA Property management до ваших послуг.

Віталій: - Якщо у вас є проблеми – викликайте.

Світлана: -Слухай, подумають, що це якась служба виклику альфа-самців на дім). Но-но-но. Це все тільки про Property.Я завжди за те, що треба об’єднувати приємне з корисним, тому телефон EVA Property прозвучить ще раз в ефірі. Кечу, давай.

Оля-Каріна: -Я вже забула, слухайте… ). 773-988-9967. Ти просто почала говорити про альфа-самців і мої думки пішли в іншому напрямку.Ну що ж, шановні радіослухачі, якщо ви хочете долучитися до наших альфа-самців, або альфа-самичок) м-р-р). Телефонуйте в прямий ефір UA MODNA 773-792-1240.

Світлана: - Ми зробимо невеличку музичну паузу, щоби трошки відговтатись, вернемся і почнем говорити нарешті про свято.

Музична пауза.

Слухач: - Алло, добрий вечір.

Світлана: -Добрий вечір, вас не чути.

Слухач: - Доброго вечора, я би хотів телефон вашого рекламного бюро, якщо б можна було.

Світлана: - Прошу-прошу, 773-503-9391.

Слухач: - Дуже вам дякую.

Світлана: - Дуже прошу. Алло, добрий вечір.

Слухач: - Добрий вечір. Можна так, щось, для хорошого настрою, замовити щось у виконанні нашого чикагського соловейка Романа Сидорука? Якусь чудову пісню?

Оля-Каріна: - Зараз подивимось, чи в нас тут соловейко в гаї заспіває. Тоді обов’язково поставимо.

Світлана: - Ну в нас як працює робота з музикою. Переважно в нас є своєрідна музична політика, ми обов'язково врахуємо ваші музичні побажання, але поки що в нас це визначається нашим суварим і невблаганним ді-джеєм Тимофієм. Який сьогодні власне хотів ознайомити всіх користувачів з творчістю гурту з Луцька - Флайзою. Так що давай, повертаємся до цієї пісні і дослухаємо решту.

Світлана: - Наші слухачі телефонують нам, нагадуємо 773-792-1240. Ми врахували побажання нашого слухача. Звичайно ми знайдем спосіб деколи слухати нашого земляка Романа Сидорука. Він до речі колись навіть їздив в Київ, пробувався на «Голос країни». У відбірковому турі був, але правда не пройшов.

Оля-Каріна: - А є ще одне відоме шоу «Х-фактор» називається. Кажуть, що хто не пройшов «Голос країни», то на «Х-факторі» точно буде).

Віталій: - А як пишеться слово ікс фактор?

Світлана: - «Х-фактор»

Оля-Каріна: - Альфа-самець задумався). Ти зараз щось хотів ляпнути, я бачу по очах).

Віталій: - Ну просто одне не пройшов, то зразу на «Х-фактор» .

Світлана: - Ну йому почулося щось інше. Він після Джо Досена не може ще прийти в себе). Отже ми повертаємось в студію, ми нагадуємо про те, що це UA MODNA радіо, якщо хтось ще такий знайшовся, напевно приїжджий.

Оля-Каріна: - “Доїжджєючий”)

Світлана: - Не знає що це саме те радіо. Отже це останній тиждень перед найбільшим святом, після Різдва, напевно, - Великоднем. Тому й називають Великдень – Великий день. А переважно люди знають які традиції супроводжують це свято, ми можемо розповіти тільки про деякі.

Оля-Каріна: - До речі, власне оцей рік,  Пасха співпадає з усіма іншими календарями, тобто вона у всіх практично національностях, хто святкує християнську Пасху, називають її власне по різному – всі святкують в один день. Парадоксально.

Світлана: - Це здається було і поза-поза-минулого року, але воно не завжди чомусь співпадає.

Оля-Каріна: - А я наприклад, мене це засмучує. Ходиш від церкви до церкви, свято триває і триває, а так – пішла до ромунських друзів)

Віталій: - Трохи правда яйця вже набридли).

Світлана: - Це така дієта). Ольга-Каріна збирається не одну церквичку відвідати.

Віталій: - Розкажи нам способи розпису яєць.

Світлана: - Зараз, почекай. Ми обов’язково до цього повернемось. Я хотіла трошки з іншого погляду на це подивитися. А поговорити про пасхальні рекорди. Отже ми знаємо про те, що всі традиції великодні , там де тільки живуть християни – вони дуже відрізняються. Що ми печемо в Україні? Великодній хліб і паски. Так кажуть. На Сицилії печуть касад, таке пасхльне частування. А в Греції печуть цурек – це булки зі здобного тіста у формі коси, знаєш як у нас, косичками, такі плетенки ми називали. Вони роблять там дірочку і кладуть туди яйце, помальоване переважно у червоний колір.

Віталій: - Юля Тимошенко вже знала цю свою цуреку).

Світлана: - І відправила в Грецію свою цуреку). В Ірландії готують сурнелу – це кекси з родзинками і цукатами, покриті марципаном або глазур’ю, прикрашені 11 кульками з марципану – стільки ж є апостолів, тобто як тортики, але дуже символічні. Далі, фігурні пряники у формі тварин, фруктів і ляльок популярні на Мальті. Називаються вони фіголлі, і робляться з щільного тіста з мигдального борошна. Австрійці їдять на Великдень рандлінг - виріб із дріжджового тіста з солодкою начинкою. Бачиш, всі люблять щось солоденьке.

Оля-Каріна: - Я так бачу, в тебе щось навіть з корицею є і з родзинкою. А..

Світлана: - Власне це отой рандлінг.

Tima Fei: -   Де він є? я вже голодний)

Світлана: - Тіма, почекай, лишилося ще 15 хвилин).

Оля-Каріна: - До речі, я думаю, що можна якось нашим радіослухачам запропонувати – якщо хтось хоче поділитися рецептом, але коротко, 2 секунди.

Світлана: - Або ви хочете поділитися своєю випічкою, то ми дамо адресу студії).

Оля-Каріна: - Ми даємо вже адресу студії і телефонуйте 773-792-1240. А за найкращу паску ми подаруємо календарик на якому буде підпис з Майдану і автограф альфа-самця).

Світлана: -  А іспанці називають свої мигдальні рулетки, які вони випікають пестіньос - рулети, политі медом. Я зараз тут просто захлинуся власною слиною . ти знаєш, що є така навіть найстаріша паска в світі, яка ввійшла в книгу рекордів Гіннеса. Вона була випечена в страсну п’ятницю, у Британії у 1801р. вона не запліснявіла і пахне як свіжа. На ній навіть чітко відбився слід від хреста, який зробив пекар, який власне був прадідом Ненсі. Він був булочником і зробив це, а ви знаєте, що хліб великодній ніколи не псується.
 
Оля-Каріна: - І, до речі, завжди радять, як тільки ви посвятили пасочку, то обов’язково якусь маленьку пасочку( великі паски зазвичай з’їдаються сім’ями і усіма голодними родичами, які о тебе прийдуть),а маленьку пасочку треба залишити, бо завжди добре, якщо вдома є святий хліб.
Віталій: - Скажіть будь ласка, дівчата, оці діти, що в пісочку робили пасочки, чи є зараз якийсь асоціативний ряд з отими пасками, що печуться?.

Світлана: -  Звичайно ж. тісто може бути розсипчастим і пісочним. В нас є дзвінок. Добрий вечір. Алло?

Слухач: - Алло. Доброго вечора. Можна замовити в вас пісню?

Світлана: -  Прошу.

Слухач: - Значить співає один з найвидатніших баритонів 20ст Джено Беккі. Пісня «Verte Ukraina», що означає «зелена Україна».

Світлана: -  Це композиція на італійській, судячи з моєї маленької італійської. Що ж, спробуєм знайти. Добре. Ми спробуємо пошукати, власне сьогодні це мабуть не вдасться. В нас дуже мало лишається часу, але ми таки спробуєм.

Оля-Каріна: - А наразі продовжуєм наш святковий стіл.

Світлана: -  останній рекорд, яким я хотіла поділитися – це українська святкова паска, яка була виготовлена в 2005 році. В Дніпропетровській області в містечку Синельники. Для приготування кулінарного шедевру було використано 165кг борошна.

Оля-Каріна: - А кілько яєць?

Світлана: -  750 штук яєць. 75 кг цукру. Вага була 450 кг, висота – 190см і окружність – 2 метри. Все, Кечю, ти завершуй цей ефір, я пішла їсти).

Оля-Каріна: - Ну, що ж, оскільки Свєта вирішила поколупатися в холодильнику нашого режисера і таки знайшла якусь там ковбаску, то я думаю що ми можемо перейти поки що на якусь класну музичну композицію, а згодом повернутися до ефіру. Залишайтесь з нами на хвилях 1240АМ UA MODNA  773-792-1240.

Музична пауза.

Світлана: -  Ну що ж, а поки бурхлива вода там пада чи летить кудись, я знайшла найосновнішу традицію Великодню. Як ти думаєш, альфа-самець, що це може бути? Так, ти правий, - поки паска не посвячена, нема чого руки пхати.

Оля-Каріна: -  І розмальовувати яйця так само. До речі, я знаю, що кожен колір на яйці, кожен колір, яким ви фарбуєте яйце, щось-таки означає.  Я знаю, що жовтий колір означає..

Світлана: -  Жовтий, золотистий, оранжевий кольори писанки, не крашанки, бо крашанки - це безпосередньо в один колір пофарбовані, а з орнаментом, вливають на людину, як сонячне проміння, вони надають радісний і світлий настрій. Це виражає тепло, надію, небесні світила, врожай. Червоний колір означає воскресіння, жертовність і  небесний вогонь. І завжди гарно прикрашати червоним кольором ваші писанки. Зелений – зрозуміло- це пов’язано з природою, це пробудження природи. Блакитний, відповідно, небо, повітря, і все, що з ним пов'язано. Чорний колір – це, до речі, колір ночі, потойбіччя, всього невідомого. Це нескінченність життя людини і продовження буття після смерті. А ще я хочу сказати, що з писанками, раз ми вже почали говорити про писанки, то ти знаєш, що найбільша писанка є в канадійському місті Вегривілі, там канадські українці за проектом художник Цимбалюка зробили величезну писанку, вона розміром дорівнює триповерховому будинку.

Віталій: - А я ще знаю другу писанку, яка булла досить популярною на українському телебаченні)

Світлана: -  Руслану?). в нас є дзвіночок. Алло, добрий вечір.

Слухач: - Це Дзідзьо дзвонить до вас! Гарні які дівчата. Це Дзідзьо, я зараз у Києві, але слухаю вашу передачу…

Світлана: -  Як класно!)

Оля-Каріна: -  О май гад). Які ми популярні). Ля-ля-ля-ля-ля-ля). Ну що ж, в такому випадку, ми вас хочемо привітати з наступаючими святами.  Скажіть нам пару добрих слів.

Слухач: - Я бажаю всій UA MODNA щоби ви були тільки красиві і ваші слухачі були такі суперові.

Світлана: -  А чому Дзідзьові не спиться уже в 4 годині ранку?

Слухач: - Бо Дзідзьо слухає UA MODNA.

Оля-Каріна: -  Класно).

Слухач: - UA MODNA, Дзідзьо з вами.

Світлана: -  Я навіть не знаю що сказати.). Звичайно я людина дуже така підозріла, точніше з підозрою, і мені дуже важко повірити, що це був Дзідзьо, але дуже схоже.

Оля-Каріна: -  А навіть, якщо ні, нам всеодно приємно, що Якубович подзвонив нам голосом Дзідзьо і привітав нас. Дуже приємно, дуже приємно.

Світлана: -  Якщо це Дзідзьо, то це найбільший сюрприз, який ми могли собі вигадати.

Оля-Каріна: -  А якщо це й справді так, то тоді, Дзідзьо, залайкайте нас на фейсбуці.

Світлана: -  Тепер нагадуємо ще раз, раз уже почали про Руслану Писанку згадувати), то нагадаємо про музей писанки в Коломиї.  А що направду мене найбільше вразило, це та колекція писанок, що роблять в моєму, до речі, рідному Львові. Ви не бачили фотографій? На площі здається музейна, чи якось так називається, площа було виставлено кілька таких постаментів, на яких, величиною я не знаю, десь зо 2 людські голови, було викладено різні писанки. Вони там і вдягнені в якесь плетиво, і вишиті, і там різні малюнки і вірші прописані… взагалі дивовижно.

Оля-Каріна: -  Але якщо це дзвонив не Дзідзьо, і це нас хтось наколов, то ви розбили мені серце. Але взагалі, дивися, ми ж все-таки популярні, чому ні, от я наприклад до сих пір очікую смс-ки від Слави Вакарчука. Слава, якщо ти мене чуєш, я тебе люблю всім серцем.

Tima Fei: -  Уже навіть Дзідзьо подзвонив).

Оля-Каріна: -  А славко Вакарчук не подзвонив. Але ми продовжуємо наш ефір.

Віталій: - Я хотів ще сказати, кілька слів. Поки в нас не закінчився ефір, я напевно видам велику таємницю – ми збираємся зробити телебачення.

Оля-Каріна: -  Тимофій, включи якусь музику нам на задній план.

Віталій: - Думаю, що через тиждень ми зможем вже зробити першу трансляцію. Я хотів сказати тим людям, які цікавляться такими речами, або хотіли би виступати, записувати свої програми, будь ласка задзвоніть до нас і ми би з вами поговорили. Можливо ви би прийняли участь.

Світлана: - Телефонуйте на наш номер.

Віталій: - Це телебачення буде стрімитися  в прямому онлайн, на нашій платформі UA MODNA, там де реєструються всі дуже класні люди, і в тому числі ті, які сьогодні були в нас в студії. Автори виставляють свої твори – читайте, дивіться, пишіть, постіть.

Світлана:- І, зрештою, навіть долучайтеся з вашою рекламою. Якщо хочете розрекламувати свій бізнес – будь ласка телефонуйте, не потрібно стидатися. Телефон нашого бюро 773-503-9391.

Віталій