10 маловідомих фактів про газети Чикаго

Одного разу мер міста Чикаго Річард Дж. Дейлі заявив: «Газета перебуває на найнижчому рівні розвитку». Але газети цього міста переживали багато злетів у своїй історії також. У той час, як «Тріб’юн Паблішінг» (Tribune Publishing) отримала нову назву «Транк» (Tronc) і вся газетна індустрія, здається, бореться за цифрове майбутнє, давайте поглянемо на багату історію чиказьких газет.

1. Коли у результаті пожежі у Театрі Ірокезів (Iroquois Theater) у 1903 році загинуло 602 особи, репортер Уолтер Гоуі швидко опинився у центрі подій. Гоуі, який пізніше стане праобразом безпринципного редактора у спектаклі «На першій сторінці», працював в Асоціації преси міста, що займалася роздруком газет. Як повідомляють, перебуваючи біля епіцентру пожежі, Гоуі заплатив букмекеру 20$ за виняткове користування телефоном, тоді найняв хлопця, який купив коробку булавок і повстановлював по одній у проводі кожного громадського телефону, які знаходилися поруч, таким чином унеможлививши зв'язок для інших репортерів.

2. Джон Кеннеді три місяці працював репортером газети Чикаго у 1945 році. Після залікування ран, які отримав під час Другої світової війни, він влаштувався на роботу у «Чикаго Геральд-Амерікан» (Chicago Herald-American), газетне видання засноване його могутнім батьком. Однак, Джон Кеннеді не висвітлював місцеві новини - він одразу ж отримав вигідні призначення у Сан-Франциско і Європі. Майбутній президент незабаром втомився від журналістики, він писав: «Замість того, щоб робити щось, ви писали про людей, які щось робили».

3. Кеннеді був не зовсім правий – іноді журналісти самі щось створюють. Так, репортер чиказької газети «Сан-Таймс» (Sun-Times) Роджер Еберт написав сценарій для вульгарно-претензійного хіпі фільму «За Долиною Ляльок» (Beyond the Valley of the Dolls). Уоллес Райс, що писав для «Чикаго Тріб’юн» (Chicago Tribune) та інших газет, створив офіційний прапор Чикаго. Інші, як Кеннеді, пішли з журналістики, щоб знайти своє справжнє покликання. Гарольд Айкс, репортер  «Тріб’юн» (Tribune) і «Чикаго Рекорд» (Chicago Record), пізніше займав посаду міністра внутрішніх справ США і у свій час передбачив багато аспектів Нового Курсу. І давайте не забувати про Вільяма Віка Старшого, спортивного оглядача для «Чикаго Амерікан» (Chicago American), який ставши виконавчим директором бейсбольної команди «Чикаго Кабс», привів її до перемоги у змаганнях Національної ліги в 1929 і 1 932 роках.

4. Якщо би видавцеві «Тріб’юн», полковнику Роберту Маккорміку, вдалося довести свою справу до кінця, американська англійська була б простішою, з такими словами, як: agast, altho, burocracy, cigaret, distraut, fantom, missil, reherse, skilful, subpena, thoro, trafic, warant and yern.

5. Одного разу «Сан-Таймс» опублікувала зображення талісману на ім'я Уоллі, рибки з почуттям власної гідності. Мультиплікаційний талісман на короткий час з'явився в середині 80-х років після того, як Руперт Мердок купив «Сан-Таймс» і топ-коментатор Майк Ройко заявив на шпальтах «Тріб’юн»: «Жодна риба з почуттям власної гідності не захоче бути загорнута в публікації Мердока». Опублікування зображення Уоллі на першій сторінці служило спростуванням - риба «занурена» тільки у все хороше у «Сан-Таймс». Але гостре суперництво з «Тріб’юн» стало основним і центральним. Насправді, перша поява Уоллі сталась на першій сторінці, де було розміщено вказівник на гостру статтю, що стосувалася одного з команди «Тріб’юн»: «Уоллі Каже: Дізнайтеся, чому мама полковника Маккорміка ненавиділа його, читайте на стор.5».

6. Значного поширення у чиказьких газетах свого часу набуло використання авторами псевдонімів. Кінооглядачі «Тріб’юн» використовували псевдонім Мей Тіней (як matinee , що у перекладі з англійської означає – денний спектакль). Сестри-близнюки Еппі Ледерер і Полін Філліпсгейл публікувалися під іменами Енн Ландерс і Абігейл Ван Бюрен. Інші автори використовували псевдоніми «Старий Селюк» (Old Rural) та Перегринcький Жартівник (Peregrine Pickle). Чиказька учасниця громадської кампанії проти самосуду Айда Б. Уеллс писала в газетах як Iолa і Вигнанка (Iola and Exiled, однак цим не обдурила своїх противників. Одного разу редактор у Мемфісі, штаті Теннесі, надіслав телеграму з наступним текстом: «Лі Уокера, чорношкірого, звинуваченого в зґвалтуванні білих жінок, що перебуває тут у в'язниці, буде вивезено і спалено білими сьогодні. Чи Ви можете доручити пані Айді Уеллс написати про це?».

7. Роберт Еббот, чия газета «Чиказький Захисник» надихнула багатьох громадян до участі у русі за громадянські права по всій країні, неодноразово мав справу з упередженим ставленням як з боку чорношкірих, так і з боку білих з приводу темного кольору шкіри. Коли Ебботт став адвокатом, афро-американський адвокат зі світлішим кольором шкіри попередив його, що він є «трохи затемним, щоб справити враження у судах Іллінойсу».

8. Гомосексуальні газети Чикаго «Уінді Сіті Таймс» (Windy City Times) і «Аутлайнс» (Outlines) ретельно відстежували, як змінюється позиція Барака Обами щодо одностатевих шлюбів. Відповідно до огляду кандидатів, опублікованого у «Аутлайнс», коли Обама балотувався на посаду сенатора штату у 1996 році, він підтримував одностатеві шлюби. Два роки по тому він був «непевним» щодо цього. У 2004 році, коли він балотувався до Сенату США, він повністю відмовився від позиції підтримки одностатевих шлюбів, хоча й виступив за цивільні шлюби. 2004 року в інтерв'ю Трейсі Бейм з «Уінді Сіті Таймс» він сказав: «Я не прихильник одностатевих шлюбів у такому викладенні, як стратегічне питання». Обама залишався противником, коли він балотувався на пост президента у 2008 році. Але, як тільки зменшилася громадська підтримка, він виступив за одностатеві шлюби під час  переобрання 2012 року.

9. Чиказькі газети нерідко самі ставали ініціаторами «сенсаційних новин». Так, «Сан-Таймс» створили власну сенсацію в 1970-ті роки, коли відкрили фейковий бар під назвою «Міраж» і чекали урядовців, які б вимагали хабарі. «Чикаго Дейлі Ньюз» (Chicago Daily News) виявила докази того, що допомогло розкрити справу про вбивство Леопольда-Лоеба в 1924 році. А «Тріб’юн» так далеко забігала наперед у новинах щодо іспансько-американської війни, що її редактор зателефонував президентові Уільяму Мак-Кінлі, щоб повідомити йому про перемогу флоту США у Манільській затоці. Однак, висвітлення новин Другої світової війни репортерами «Тріб’юн» не надто віталося. У репортажі «Тріб’юн» про Битву за Мідвей було розсекречено інформацію про те, що США зламали код японського військово-морського флоту. Президент Франклін Рузвельт спробував судитися з «Тріб’юн», але Чиказьке Велике Журі відмовилося задовольнити позов.

10. Головні газети Чикаго були сповнені ентузіазму з приводу виконання смертних вироків щодо п'яти анархістів, звинувачених у вибухах на площі Хеймаркет у1886 року, хоча ніяких доказів їх причетності до вибухів так і не було виявлено. Один з п'яти, Луї Лінгг, обдурив ката. У його камеру було передано динаміт, він запалив його у роті, після чого вибухом зірвало половину його обличчя. Чоловік помер після шестигодинних мук. Це похмура новина надихнула на веселий заголовок в чиказькому виданні «Інтер-Оушн» (Inter-Ocean): «Самогубство Лінга рятує від використання п'ятої мотузки».

Автор: Марк Джейкоб, асоційований керуючий редактор «Тріб’юн» зі столичних новин, колишній редактор «Сан-Таймс» і співавтор книги про «Дейлі Ньюз». 

Оригінал статі тут

Переклад здійснено Центром Перекладів NOBBY