ЗАСТОСУВАННЯ ТОРТУР ПОЛІЦІЄЮ ЧИКАГО (ДОКАЗИ)

Здається, сьогодні Департамент поліції Чикаго (ДПЧ) постійно перебуває в центрі уваги у зв’язку з гучними розслідуваннями смертельних випадків, корупційних скандалів та неправомірного поводження з важливим спорядженням. Тепер ДПЧ доведеться мати справу із он-лайн архівом 10.000 документів, які свідчать про ще більш проблемний період в історії поліції: сумнозвісні два десятиліття, упродовж яких поліцейські вдавалися до тортур.

Велика за обсягом підбірка документів з Чиказького Архіву представлена за сприяння Національного адвокатського бюро, правозахисної організації, що доклала чимало зусиль у напрямку збору матеріалів допитів, кримінальних справ, цивільно-процесуальних документів, журналістських розслідувань і даних про протесні акції, пов’язані з випадками застосування тортур співробітниками ДПЧ, задокументовані у період між 1972 і 1991 роками.

Якщо бути точним йдеться про понад 100 чорношкірих чоловіків, які піддавалися катуванням з боку поліцейських офіцерів з метою отримання зізнань, викриття співучасників або ж залякування можливих свідків жорстокості поліції. Серед них – Філіп Адкінс, чиї показання про час, проведений з поліцейськими після їх візиту о 5 год. ранку, є показовими щодо деяких випадків жорстокості, які трапилися з ним і з багатьма іншими людьми за участю співробітників поліції. У проміжку часу від чотирьох до п'яти годин, три детективи схопили, одягли наручники і затримали Адкінса, офіційно не заарештувавши його, не зачитавши йому його права (права Міранди), а також не дозволивши йому зв'язатися з членами сім’ї чи адвокатом.

Фізичне насильство почалося з моменту, коли «без попередження один з них наніс сильний удар кулаком» Адкінсу, поки він був у наручниках на задньому сидінні патрульної машини. Згодом три детективи об'їхали деякі райони Чикаго, утримуючи його в автомобілі, в тому числі й під час зупинки в МакДональдз, і допитували про ймовірну злочинну діяльність, вчинену ніч перед тим. Розцінюючи його відповіді як незадовільні, один з детективів почав штовхати його «з великою силою» ліхтариком у зону паху. У той час, як вони продовжували їздити довкола, два детективи по черзі наносили удари по інтимних частинах його тіла, колінах, ліктях і ребрах. Офіційна стенограма його показань на судовому засіданні містить наступний діалог:

Питання: «Отож, вони били Вас, доки Ви не обмочилися і не випорожнилися під себе?»

Відповідь: «Так».

Час оприлюднення архівів співпав із виправними заходами, нещодавно здійсненими у Чикаго. У 2015 році деякі зі справ були свого роду формально закриті у зв’язку із прийняттям Міською радою Чикаго Постанови про відшкодування жертвам тортур Берджа; назва пов’язана з ім’ям командира поліції Джона Берджа, який очолював ДПЧ у період, коли акти тортур були частими. Схвалення цієї Постанови стало підсумком майже 30-літньої боротьби вцілілих жертв, їх нащадків і прихильників за офіційне визнання випадків тортур на рівні муніципалітету.

Сьюзан Гжеш, директор архіву, стверджує, що приблизно в той самий час у таких містах, як Фергюсон, штат Міссурі, з'явився «енергійний рух, зініційований та очолений молодими людьми», широкої популярності набули групи: «Життя чорношкірих має значення» (Black Lives Matter), «Проект чорношкірої молоді 100» (Black Youth Project 100), а також інші схожі місцеві об’єднання. Вона вважає, що пропаганда довкола випадків у Чикаго може бути хорошим джерелом інформування інших молодих активістів. «Уроки довгого шляху до правосуддя у справах застосування поліцією тортур у Чикаго повинні бути доступними для нового покоління правозахисників і активістів для вивчення застережень та помилок функціонування попередніх рухів», сказала Гжеш. «Оприлюднення чогось такого, як архів, підбірки справ, що відбувалися упродовж останніх 30 років, дійсно має велике значення саме зараз».

Усі матеріали і документи, розміщені в Інтернеті на даному етапі, взяті зі судових протоколів і документів захисту, наданих адвокатами, які представляли інтереси постраждалих. Після того, як повне зібрання матеріалів оприлюднять он-лайн – доступний у даний час обсяг матеріалів не є повним – громадськість матиме всеосяжний ресурс , що може бути використаний для вивчення справ. Але такого роду повне розкриття є проблематичним. Сама Гжеш не може підтвердити, що потерпілі і їхні родичі були поінформовані про існування архіву. «Матеріали нам надали їхні адвокати. Я можу лише припустити, що вони повідомили своїх клієнтів про те, що оприлюднюють їх», сказала Гжеш.

Щодо питання приватної конфіденційності у плані розкриття інформації, яка охоплює відомості про номери соціального забезпечення, домашні адреси й імена членів родин, вона зазначила: «Нам слід ще раз уважно переглянути це». Виявляється, що в процесі освоєння архівів і оцифрування тисяч файлів, було допущено помилку при перевірці викривальних деталей. «Це не відбулося навмисно», повідомила Гжеш. На момент написання цієї статті, головна сторінка архіву, містила наступне повідомлення:

Будь ласка, зверніть увагу: на даному етапі ми знаходимося в процесі збору та вивчення документів для цього архіву. Просимо регулярно переглядати базу, оскільки ми додаватимемо документи після їх розгляду.

Науковці, дослідники, історики і багато інших високо оцінять цю інформаційну знахідку у плані її важливості для розуміння жахливих сторінок у історії ДПЧ і Чикаго загалом. Але можливим є також, що знахабніла поліція буде вбачати у цьому важливі уроки для себе, у плані налагодження відносин із мешканцями, підвищення рівня прозорості та підзвітності їх діяльності, з метою очищення своєї занадто довго заплямованої репутації.

Оригінал статті

Матеріали надані Чиказьким Архівом тортур

Переклад здійснено за підтримки Онлайн Центру Перекладів NOBBY