Ukrainian Girls Abroad. Країна правил та красивої природи
Я ніколи раніше не думала про міграцію, доки не зустріла свого ідеального чоловіка і так вийшло, що він був іноземцем. В питанні вибору країни для проживання перемогла Австрія – в ній є набагато кращі умови для життя та створення сім’ї. На той час рішення прийняла достатньо швидко, але мушу сказати, що до кінця мабуть не уявляла, на що йду і які кардинальні зміни на мене чекають.
Життя в системі – тут є свої плюси і мінуси. Українське суспільство вміє дурити систему – не платити податки, переходити дорогу на червоне світло, давати хабарі в університеті чи лікарні – так, від того і наші біди. Але з іншого, мені здається, що це навчило нас в більшій мірі мислити дещо «за межами кубу», не піддаватись тій системі, в яку все людство намагаються втиснути керуючі нашим світом. Австрійці часом аж занадто живуть «за правилами».
Другою незвичною рисою стала гостинність, точніше іноді її відсутність. Ми рідко приходимо в гості з пустими руками, чи не приносимо подарунків на день народження, чи запрошуємо в гості, особливо при цьому не готуючи нічого на стіл. Навіть при неочікуваному візиті когось із знайомих ми знайдемо, чим пригостити. Тут часто все по-іншому, мені інколи не вистачає української гостинності та щедрості.
Але ж треба зазначити і щось хороше, правда? Першою на думку приходить вихованість. Навіть якщо ти ненавмисно штовхнув когось – перед тобою вибачиться той, кого ти штовхнув. Якщо в касира в магазині поганий день – вони завжди посміхаються, якщо у водія автобуса немає настрою – він все одно буде привітним. За кермом автомобіля тебе в 99% випадків пропустять, якщо ти допустив помилку, а не почнуть сигналити та підрізати. Вихованості та поваги до людей багатьом українцям треба у австрійців повчитись.
Цілеспрямованість і віра в себе, ось що допомогло мені в новій країні. Спочатку важко надзвичайно – нікого не знала, чоловік на роботі, більшість часу була сама, потрібно було знаходити сили і бути самій собі мотиватором. В першу чергу потрібно оволодіти мовою. Жити серед чужих людей і не знати, про що вони говорять, - вдвічі важче. В подальшому саме ця риса допомогла мені і знайти роботу також – на співбесіді моя колега була просто вражена порівняно коротким періодом, який мені знадобився для вивчення німецької і я отримала роботу в той же день.
Гнучкість. Нова країна – нові правила – новий менталітет. Здавалось би, що ми всі європейці, але в той же час ми всі настільки різні – українці чи австрійці, німці чи італійці, чехи чи хорвати. Потрібно вміти міняти себе, свій світогляд, свої принципи в залежності від ситуації.
Мабуть саме тут я остаточно зрозуміла, наскільки неважливі матеріальні речі. Українці дуже часто один з одним змагаються – в кого крутіше авто, в кого найостанніша модель телефону, в кого найбільший діамант чи настильніша шуба, навіть якщо за деякі речі потрібно віддати всю зарплату. Тут багатьом на це байдуже, хоча люди можуть собі дозволити більше. Для мене найцінніші витрати – квиток в нову країну, який дозволить викреслити із списку наступне «must see» місце.
Я не можу сказати, що в мене було багато досвіду спілкування з іншими чоловіками (більше, ніж дружнього), адже я одружена, але можу сказати, що часто помічаю чоловічі погляди на собі, як тільки одягаю плаття та підбори, особливо вдень – тут це не настільки звично, як у нас. Чоловіки-колеги на роботі спочатку також запитували, що сьогодні – мій день народження чи якась важлива зустріч. А я лише вважаю, що гарно виглядати має бути нормою для жінки.
Мабуть в кожній країні є чоловіки, які чули, що в Україні найгарніші жінки, я знаю і тих, хто вже в цьому переконався.
Відношення до шлюбу та дітей – в принципі, австрійці підходять до питання формування сім’ї пізніше, ніж ми – після 30-35 років. Для багатьох кар’єра та самореалізація на першому місці.
Дуже часто тут можна зустріти пари, які разом багато років, іноді навіть живуть і виховують дітей, але при цьому не одружені і не планують цього.
Також я помічаю, що часто не вистачає романтики, інколи навіть на початку відносин. В мене є знайомі неодружені українки, які жаліються на те, що їм не вистачає залицянь та квітково-цукеркового періоду у відносинах з іноземцями тут.
Перші декілька тижнів стовідсотково були найважчими - відкривати нову книгу, писати в ній нові сторінки нелегко. Описати всі емоції дуже складно – з одного боку це невизначеність і страх, з іншого – очікування змін на краще та захоплення.
Я дуже люблю австрійську природу, особливо гори та озера. Для мене, мабуть, немає найкращих днів, ніж ті, коли можна втекти з міста і відкрити нове невідоме для себе місце чи підкорити нову вершину. Стоячи там і спостерігаючи за світом згори, здається, що ти можеш все.
Я завжди пишаюсь і буду пишатись тим, що я українка! Для мене немає найкращої подорожі, ніж дорога додому. Наша країна чудова і хочеться вірити, що в наступні десятиліття їй хоч трішки більше повезе з керуючою владою.
Цього року надзвичайно пишалась, коли Джамала перемогла на Євробаченні – приємно було, коли вітали.
Коментарі