Як «Гра престолів» змінює економіку цілих країн

Серіали вже давно переступили межі суто художніх творів і безпосередньо впливають на реальність. Сьогодні Олесь Ніколенко на прикладі «Гри престолів» - найпопулярнішого серіалу на планеті на даний момент - розповідає, як цей фентезійний епік впливає на, здавалося б, далекий від нього світ фінансів та економіки.

ВРЯТУВАТИ ХОРВАТІЮ

Незважаючи на те, що в 2013 році Хорватія вступила в Євросоюз, економіку цієї балканської країни з 2008 року душила болісна рецесія. Показники ВВП падали щороку, а безробіття до моменту вступу в ЄС досягла 20% рівня. Причому серед молоді рівень безробіття склав 52%: люди випускалися з коледжів, але половина з них не могла влаштуватися на будь-яку посаду. Мабуть, серед країн Євросоюзу гірше справи йшли лише у Греції. Так було до моменту, коли в країні почали знімати «Гру престолів».

Дубровник, велике хорватське курортне місто, виступив знімальною локацією для Королівської Гавані, яка за сюжетом серіалу є столицею Семи королівств, найбільшим містом Вестероса.

Зйомки також проходили і в інших куточках країни: Спліті, на острові Хвар і в національному парку Крка. Це з часом спровокувало величезний приплив туристів: наприклад, в 2014 році іноземці, які відвідали Хорватію, поповнили скарбницю держави на 7,4 млрд євро. А туризм є важливою складовою економіки країни (він приносить шосту частину загальних доходів). Саме в Дубровнику приплив туризму з 2014 року становить 10% щорічно, додаючи в міську казну по 10 мільйонів доларів.

Крім напливу туристів, під час зйомок «Гри престолів» були створені тисячі вакансій для місцевих фахівців (серіал відомий своїм скрупульозним підходом до деталей). На Хорватію стали поглядати й інші великі кіностудії, адже фільмовиробництво там відносно недороге: канал HBO в цілому витратив на зйомки всього лише 14 мільйонів доларів. Одним словом, в країні, завдяки серіалу, сталося справжнє економічне диво, яке в подальшому цілком може врятувати Хорватію з її тяжкого становища.

ПІВНІЧНА ІРЛАНДІЯ ВСТАЄ З КОЛІН

Раніше Північну Ірландію називали найвідсталішою провінцією Великобританії. Так було до 2009 року, поки там не почалися зйомки «Гри престолів». До п'ятого сезону близько 75% всіх серіальних сцен було відзнято на території Північної Ірландії і в павільйонах кіностудії Yellow Moon, розташованої під Белфастом.

За п'ять років з початку виробництва телеканал HBO поповнив економіку Північної Ірландії на $ 149 млн, а місцева влада, зрозуміло, активно вклалася в розвиток екскурсійних турів по місцях зйомок. Фанати «Гри престолів» не скупляться на гроші заради можливості побачити локації з улюбленого серіалу на власні очі - це перетворилося навіть на своєрідний тренд, який отримав назву «screen tourism». У 2013 році, наприклад, цей край відвідало 1.8 мільйонів туристів - ця кількість дорівнює сумі місцевих жителів (а представники місцевої влади розраховують вийти на 2 мільйони до 2016 року).

Торік знімальний майданчик Північної Ірландії удостоїла своїм візитом сама королева Великобританії Єлизавета II. Однак туристичним паломництвом і створенням безлічі робочих місць (вже традиційні «чудеса», які творить серіал) справа не обмежилася. «Гра престолів» помістила Північну Ірландію на карту великого кіновиробництва. Скажімо, в 2013 році тут проходили зйомки «Дракули» Гері Шора з Люком Евансом в головній ролі, а потім був відзнятий серіал «Halo: Сутінки» (за мотивами всесвіту легендарного шутера), спродюсований Рідлі Скоттом. Також HBO проводить виховання кадрів, роблячи з місцевих кіношників, задіяних у процесі зйомок, справжніх профі світового рівня. Все це в цілому кардинально змінює імідж країни, яка асоціювалася з бідністю, насильством і економічним застоєм.

БЕЗРОБІТТЯ В АНДАЛУСІЇ

Андалусія - іспанське автономне співтовариство з найвищим у країні коефіцієнтом малозабезпечених (практично чверть населення). Все через безробіття, що становить 35% (1.4 мільйона осіб) - це другий показник в Європі після Греції. Ряд сцен п'ятого сезону «Гри престолів» знімали в столиці Андалусії Севільї і містечку Осуна - і це все дало позитивний імпульс слабкій економіці регіону. Наприклад, на замовлення HBO Fresco Film services, місцева продакшн-компанія, розташована в Малазі (друге за величиною місто Андалусії), найняла для знімального процесу 550 іспанців. Їм виплачували по 40 фунтів стерлінгів на день для того, щоб вони надягали середньовічні костюми і знімалися в масових сценах. І це при тому, що всього заявок, поданих в Fresco Film services, було близько 55 тисяч: люди дійсно хочуть працювати, чіпляються за будь-яку можливість, а зйомки серіалу вселили в них надію.

До того ж, територія Андалусії - в принципі не новинка для кінопродюсерів. У Севільї знімали «Диктатора» Саші Барона Коена і комедійний бойовик «Лицар дня» з Томом Крузом, а південно-східне місто Альмерія в 60-их і зовсім заслужило "таємний" титул «міні-Голлівуду», адже там зняли не один великий вестерн, в числі яких «Хороший, поганий, злий».

Проблема в тому, що Іспанія - одна з небагатьох країн, яка для знімальних груп з інших держав не надає ніяких фіксованих фінансових вигод. Але «Гра престолів» постаралася і тут: через іспанський парламент вже протягують законопроект, покликаний скоротити витрати кіновиробництва на 15%.

Крім масовки, допомога знімальній групі «Гри престолів» була потрібна і в побутових ситуаціях: житло, транспортні перевезення, гаряча їжа, матеріал для декорацій - все це взялися забезпечувати місцеві жителі. Природно, в цей регіон теж кинулися туристи: до кінця знімального періоду всі готелі в місцевості були заброньовані, творилося справжнє божевілля (приплив туристів підвищився на 30%).

Міській адміністрації Севільї довелося піти на поступки гостям. По-перше, продовжити години роботи інформаційно-туристичних центрів, а по-друге, зробити більш доступною і низькою плату за перегляд пам'яток, серед яких - легендарний палац-фортеця Алькасар, що перетворився за сюжетом «Гри престолів» в Водні Сади, обитель харизматичного принца Оберіна Мартелла.

Джеймс Костос, колишній віце-президент телеканалу HBO, який раптово став послом США в Іспанії, вважає, що приплив туристів в Севілью і околиці надалі зросте на цілих 15%.

ПІДРУЧНИК  З ЕКОНОМІКИ

«Гру престолів», як і будь-який епічний твір, що поважає себе, прийнято трактувати не лише з точки зору подій, що безпосередньо відбуваються в сюжеті. У циклі романів (і серіалі) є досить сильна політична складова. Знаходяться люди, які вбачають в «Грі престолів» прямі схожості з політичним устроєм сучасної Америки. Філософський аспект теж досить очевидний: серіал і книги відсилають нас як мінімум до «Державця» Нікколо Макіавеллі.

Природно, не обійшлося і без економіки. Джордж Р. Р. Мартін, автор циклу «Пісня Льоду й Вогню», відбудував у своїх книгах економічну модель середньовічної Європи, яка в основному трималася на сільському господарстві і військових досягненнях. Вестерос - феодальна держава, в якій практично немає "активних" грошей і доходів, а всі високопоставлені особи без кінця займають або відбирають один у одного, розв'язуючи міжусобні війни. Займають ще у Залізного Банку, в якому досить важко не вгледіти аналогію з Міжнародним валютним фондом.

Якщо заглибитися в економічні принципи «Гри престолів», то можна написати на цю тему непогану дисертацію і взагалі розібратися в азах світу фінансів. Наприклад, чому економіка Вестерос підпорядкована сезонності? Тому що «взимку» (а цей період в «Грі престолів» може тривати не один рік) вище цінуються природні ресурси: м'ясо та молоко, що сприяють виживанню в суворих умовах, виявляються важливішими від золота. Навесні коні опиняються в дефіциті: багато худоби не пережило зиму, тому їх купують за срібло. А вже восени один кінь може коштувати кілька мідяків. Неймовірно важливий і клімат: чим він кращий, тим багатше місцеве населення: на півночі очевидно важче підтримувати сільське господарство. А найбільш гнітюче в економічному устрої цього світу те, що всі доріжки так чи інакше ведуть до Залізного Банку. «Залізний Банк радий допомогти», але разом з тим його емісари не зупиняться ні перед чим, аби повернути свої гроші.