Знаменита американська журналістка зустрілася з українцями
У середу, 18 жовтня, галерея Українського Інституту Модерного Мистецтва була заповнена вщерть охочими познайомитися, послухати і отримати автографа від колумністки The Economist , Washington Post, письменниці, історика Anne Appleboum. Енн знана своїми матеріалами по Східній Європі, багаторічним інтересом письменника-документаліста до Радянського Союзу та пост-радянського простору.
За книгу "Гулаг" отримала Пулітцерівську премію. Про міжнародну політику у цьому регіоні знає не з публікацій: її чоловік - колишній міністр іноземних справ Польщі, великий лобіст українських інтересів в Євросоюзі - Радослав Сікорський.
Напередодні, 17 жовтня, Енн взяла участь у панельній дискусії " Росія, Україна та доля європейського прикордоння "(Russia, Ukraine, and the Fate of Europe's Borderlands.) у The Chicago Council of Global Affairs, де, власне, йшлося про багатолітню історію складних і трагічних взаємин України та її північного сусіда.
Багато зацікавлених цією темою почули Енн в програмі Public Radio Worldview, тому і на вечорі в галереї з'явилося багато американців, котрі хотіли послухати авторку більше, а найголовніше - придбати нову книжку "Red Famine: Stalin's War on Ukraine". Цей твір, присвячений подіям Голодомору і тому, що передувало цій страшній трагедії, було видано цього року, і, якщо загуглити заголовок, то, певно, не знайдеться видання, котре не писало би рецензії на цю роботу.
Недооцінити важливість праці Енн Еплбаум просто неможливо. За останній місяць слово "Голодомор" з'явилося на шпальтах більшості світових, авторитетних видань. Про злочин проти українського народу нарешті почали говорити у широких колах і не з позиції промосковської пропаганди, а за результатами багатолітньої праці українських та європейських істориків.
Власне зустріч в галереї розпочалася з лекції Енн Еплбаум, яка хоч і доволі детально, але динамічно розповіла про природу відносин українського та російського народу, про витоки російського неприйняття української ідентичності і прагнення до незалежності. Торкнулася періоду кінця 19-го століття-початку 20-го, коротко проаналізувала витоки української революції та передумови до впровадження колективізації і організації Голодомору.
Хоч для присутніх українців всі ці факти були відомі, лекція була дуже цікавою і пізнавальною. Після завершення промови розпочалася дискусія у формі запитання -відповідь.
На питання від UaPost, чи повинні Європа та США хоча б частково визнати свою провину в тому, що Голодомр мав місце, оскільки світові уряди мали інформацію про це, однак не бажали псувати стосунки зі Сталіним, Енн відповіла, що у той час інформація була не настільки поширеною і подекуди суперечливою. Це сталося також тому, що Сталін ретельно приховув факт масової гибелі українців. Наприклад, роками раніше в новоутвореному Радянському Союзі населення страждало від голоду і європейські країни у різний спосіб організовували допомогу. ( Існувала так звана Міжнародна комісія допомоги голодуючим Росії. Також достатньо пригадати діяльність видатного норвезького мандрівника, дослідника Антарктики, лауреата Нобелівської премії, Фритьофа Нансена, який організував продуктову допомогу голодуючим у Радянському Союзі у 20-тих роках, в тому числі й Україні. - від ред.) Однак Сталін провадив інакшу політику і не допускав витоку інформації.
Друге питання від UaPost: чи буде забрано Пулітцерівську премію, котру отримав Волтер Дюранті - голова московського бюро New York Times. Як відомо, Дюранті мав ексклюзивне інтерв'ю зі Сталіним і гаряче заперечував Голодомор, піддаючи нищівній критиці Гарета Джонсона- англійського журналіста, який намагався поширити інформацію про масові смерті в Україні. Дюранті був надзвичайно популярним журналістом і, за словами Енн, став жертвою марнославства.
Щодо відкликання премії за неправдиві публікації, то Енн розповіла, що мала розмову із Пулітцерівським комітетом, і там їй розповіли, що почали перегляд робіт багатьох нагороджених авторів. З жахом виявили, що багато журналістів вочевидь не заслуговували на цю нагороду. Однак, відкликаючи премію, отриману Дюранті, їм доведеться відкликати ще кілька інших. Щоб уникнути цього, комітет вирішив не створювати прецедента.
Було піднято питання слухачами про те, як Енн Еплбаум, котра подовгу мешкає у Польщі, ставиться до маніпуляцій громадською думкою поляків, що призводить до непорозумінь між народами. Гостя підтвердила, що такі маніпуляції проводяться штучно і визначила, що від сварки народів програють усі. Вона підкреслила, що історичний досвід підлягає вивченню, однак не повинен ставати причиною розбрату між націями.
На питання, чому Росія не говорить про голод, від якого страждали і самі росіяни, Енн відповіла, що в сучасній Росії йдеться вибіркове переосмислення історії. Тобто, зосереджується увага на якихось конкретних фактах, наприклад, увесь фокус Путін останнім часом зводить до 1945 року, розкручуючи певний образ російського народу. Трагічні сторінки історії штучно замовчуються.
Наприкінці авторка висловила свою глибоку подяку діаспорі за допомогу у збиранні матеріалу, а також українським історикам, котрі допомагали їй з дослідженням, деколи навіть забезпечуючи переклад документів.
Після спілкування утворилася величезна черга з охочих отримати підпис на книжці, яку можна було придбати на місці.
Коментарі