“Супервівторок” у США: Клінтон і Трамп на коні

У таборі демократів “супервівторок” приніс приголомшливий успіх Гілларі Клінтон – вона виграла у чотирьох штатах із п‘яти, і навіть у п‘ятому зіграла практично внічию з однопартійцем Берні Сандерсом.

Математично, за кількістю делегатів, їй вже фактично забезпечено висування на президентські перегони від своєї партії.

“Наш наступний президент має бути готовий відповісти на три головні питання: перше – чи зможеш ти змінити життя людей на краще? Друге – чи зможеш ти гарантувати нашу безпеку? Третє: чи зможеш ти знову об‘єднати нашу країну?” – сказала Клінтон у своїй переможній промові.

Її прихильники окрилені результатом і сподіваються, що вона стане першою жінкою-президентом США:

“Я думаю, народу вона подобається, у неї сильна програма, вона говорить про багато речей, які нас хвилюють.”

“Я пам‘ятаю Гілларі Клінтон як першу леді, мені тоді було 14 років. Маю можливість зараз проголосувати за неї. Для мене це перша жінка, яка показала мені, що я не маю бути чиєюсь дружиною, аби бути у політиці, я сама можу займатися політикою.”

Серед республіканців тріумфував Дональд Трамп. У черговий “супервівторок” він домігся перемоги у трьох штатах з п‘яти, ключовий серед яких – Флорида.

У своїй переможній промові Трамп заочно відповів на закиди однопартійців, які критикують його за надто різку риторику:

“Нам треба об‘єднати нашу партію. Уже зараз відбувається щось, що робить нашу партію головною політичною темою всюди у світі. Всі пишуть про неї – по всій Європі, по всьому світу говорять про неї. Мільйони людей приходять голосувати.

Після поразки у “рідному” штаті про припинення боротьби оголосив сенатор від Флориди республіканець Марко Рубіо. Він привітав Трампа, однак не забув підкреслити свою стурбованість тим, що відбувається:

“Політика ненависті до будь-кого призведе не просто до розколу нашої партії, а до розколу нашої нації. Вона призведе до того, що буквально всі стануть ненавидіти один одного через те, що дотримуються різних думок. Те, що ми зараз опинилися в такому становищі, – не дивно: ознаки цього ми бачимо вже десяток років.”