Три покоління етнічних українців-хокеїстів: дід грає у 82 роки, син виграв Кубок Стенлі, а внук – молода зірка НХЛ

Джон (Іван) Чикрун

Він був другим наймолодшим із 12 дітей у сім’ї. Його батьки мігрували з території Західної України в канадський Саскачеван напередодні першої світової війни.

«Прем’єр-міністр Канади надавав землі громадянам Австро-Угорщини на західних територіях країни по 50 центів за акр, – розповів Tribuna.com Євген Количев – журналіст і дослідник українського феномену в НХЛ, консультант документального фільму «ЮКІ». – У той час як в Австро-Угорщині українець не міг навіть просто зрубати дерево і побудувати дім.

Про землю взагалі мовчу. Люди мріяли, щоб володіти і жити на своїй землі. А в Канаді це все було доступніше. Тому багато хто мігрував за океан. Але на новому місці теж було не солодко – доводилося важко працювати при -30 градусів морозу. Ніяких привілеїв ніхто не давав. Ставлення змінилося у тому числі завдяки хокейним героям. Українці стали зірками і показали, що вони не другий чи третій сорт».

«Вейн Грецкі підтвердив своє українське походження». У прокат вийшов фільм «ЮКІ»

Джон Чикрун не був професійним гравцем і не грав на рівні НХЛ. Але започаткував круту хокейну династію.

«Треба розуміти, що навіть аматорський рівень в Канаді та США є досить високим. Також у часи, коли Джон був молодим, в НХЛ було всього шість команд. Пробитися туди було практично нереально», – каже Количев.

Зараз Джону 82 роки і він все ще міцно стоїть на ковзанах. У фільмі «ЮКІ» є кадри, як він і такі ж ветерани хокею орендують ковзанку і грають матчі.

«За тиждень до наших зйомок в Канаді Джон травмувався і йому було важко ходити. Він дуже хвилювався чи зможе приділити нам достатньо часу і зіграти у матчі ветеранів. Коли ми приїхали, то йому все ще було важко, але він дуже привітно нас прийняв.

Ми поїхали на ковзанку, де грають ветерани. Ці кадри якраз потрапили у фільм. Джон досі пам’ятає українську мову – він може побудувати цілі речення. А його хатинка має елементи українськості. На своєму холодильнику він зберігає фотографії всіх своїх сестер і братів», – розповів Tribuna.com режисер «ЮКІ» Володимир Мула.

У складі «Піттсбург Пінгвінс» захисник здобув Кубок Стенлі у 1992 році. Всього він відіграв 9 років в НХЛ. Виступав за вже згаданий «Піттсбург», а також «Філадельфію Флайєрс», «Лос-Анджелес Кінгс» та «Едмонтон Ойлерс». Але вже у 28 років завершив професійну кар’єру через струс мозку. На пенсії зайнявся своєю освітою і вихованням дітей. Джейкоба він тренував до 11 років.

«Батько – моя рольова модель і мій ідол, – зізнається наймолодший Чикрун. – Саме він мав на мене найбільший вплив. Тим більше, що я ріс у Флориді, а це не найбільш хокейний регіон. З самого дитинства я бігав навколо будинку у шоломі і з ключкою. А почав виходити на лід в два роки.

Тато не змушував мене грати, але він дуже допоміг мені розвивати свою любов і пристрасть до спорту. Він хотів, щоб ми кайфували і були щасливими від того, що робимо. Перемоги були лише приємним бонусом».

Окрім тренувань батьки наполягали, щоб Джейкоб не забивав на навчання. Сам Джефф після завершення кар’єри навчався в університеті Флориди. Є навіть фото з випуску, де він у студентській мантії тримає на руках доньку і сина.

Джон грає не лише з ровесниками, але й разом зі своїм сином та внуком. Джейкоб часто постить фото, де три покоління Чикрунів у хокейній формі і на льоду. Таке не часто побачиш.

«Ми досі збираємось разом на літніх канікулах. Це дуже особливий час. Так у нашій сім’ї передається любов до хокею з покоління в покоління», – розповів Джефф офіційному сайту НХЛ про сімейні традиції Чикрунів.

Джейкоб звертається до Джона за українською традицією Dido. І жартує, що саме від нього отримав у спадок свої красиві голубі очі.

«Мій Dido – моя улюблена людина на цій планеті з моїх перших спогадів. Кожного разу, коли ми влітку разом виходимо на лід, я дивлюся на нього з посмішкою від вуха до вуха. Це справді дуже особливе відчуття. Я сподіваюся, що одного дня зможу стати таким, як він. Я люблю його більше, ніж можу пояснити словами», – зізнається внук, який продовжив сімейну традицію і теж став хокеїстом.

У складі «Піттсбург Пінгвінс» захисник здобув Кубок Стенлі у 1992 році. Всього він відіграв 9 років в НХЛ. Виступав за вже згаданий «Піттсбург», а також «Філадельфію Флайєрс», «Лос-Анджелес Кінгс» та «Едмонтон Ойлерс». Але вже у 28 років завершив професійну кар’єру через струс мозку. На пенсії зайнявся своєю освітою і вихованням дітей. Джейкоба він тренував до 11 років.

«Батько – моя рольова модель і мій ідол, – зізнається наймолодший Чикрун. – Саме він мав на мене найбільший вплив. Тим більше, що я ріс у Флориді, а це не найбільш хокейний регіон. З самого дитинства я бігав навколо будинку у шоломі і з ключкою. А почав виходити на лід в два роки.

Тато не змушував мене грати, але він дуже допоміг мені розвивати свою любов і пристрасть до спорту. Він хотів, щоб ми кайфували і були щасливими від того, що робимо. Перемоги були лише приємним бонусом».

Окрім тренувань батьки наполягали, щоб Джейкоб не забивав на навчання. Сам Джефф після завершення кар’єри навчався в університеті Флориди. Є навіть фото з випуску, де він у студентській мантії тримає на руках доньку і сина.

Захисника обрали у першому раунді драфту під 16 номером у 2016 році. Зараз 22-річний Джейкоб – це гравець основи «Арізони» і один з головних проспектів клубу. У нього контракт до 2025 року на 4,6 мільйона доларів. Його сильні якості – чудове катання, хороший перший пас, потужний кидок і фізична готовність. А серед мінусів – слабке читання гри, хокейний інтелект і обрізки у захисті.

«Ми запитали Джеффа, як він би відреагував, якби Україна викликала Джейкоба грати за збірну. Він сказав, що був би дуже щасливим і вони б з радістю погодилися на це запрошення. Проблема у тому, що це неможливо зробити з юридичної точки зору. За правилами Міжнародної федерації хокею ти маєш грати в Україні певну кількість сезонів, або мати український паспорт. В Джейкоба немає українського паспорта, а в Україні заборонене подвійне громадянство. Виходить глухий кут», – розповідає Количев.

Джейкоб – канадець українського походження, який народився і виріс в США. Хоч він ніколи і не був історичній батьківщині свого прадіда, але не забуває про свої корені.

«Здається, 90% людей в США і Канаді не можуть вимовити моє українське прізвище. Чого я тільки не чув – і Шишрин, і Чіічрін. Викладачі навіть не намагалися його вимовити і завжди запитували мене першим», – жартує хокеїст.

У нього дуже позитивний інстаграм – багато сімейних фото, риболовля, участь у благодійних акціях і зустрічі з фанатами. А мама Джейкоба Ненсі вітала всіх з Різдвом від імені їхньої української родини.